Всі бесіди з БЖД

 Інструктажі

Правила техніки безпеки з електричними приладами.

ІІІ. Вимоги пожежної безпеки в навчальному закладі. Знайомство з Правилами пожежної безпеки для закладів, установ організацій і підприємств системи освіти України. Правила поведінки під час пожежі в навчальному закладі.

Інструкція визначає організаційні і технічні заходи з пожежної профілактики з метою недопущення розповсюдження пожежі на випадок її виникнення. Кожен учень, вихованець навчального закладу зобов’язаний знати і точно виконувати правила пожежної безпеки, а при виникненні пожежі, заспокоївшись, виконувати вимоги інструкції та вказівки дорослих щодо виходу у небезпечне місце від вогню. У приміщеннях та на території закладу освіти забороняється палити і розкидати запалені сірники, застосовувати в приміщеннях відкритий вогонь (паяльні лампи, факели тощо). На території навчального закладу не дозволяється розкладання вогнищ, спалювання сміття, відходів, пакувальних матеріалів.
Постійно утримувати робоче місце в чистоті. Використовувати пожежні рукавиці, пожежний інвентар та інструменти тільки за призначенням. Не використовувати у приміщеннях електрокип’ятильники, чайники та інше (окрім місць, спеціально відведених і обладнаних для цього) не залишати без нагляду ввімкнені в електромережу кондиціонери, комп’ютери , радіоприймачі тощо.

Під час експлуатації електроустановок не дозволяється:

• Використовувати кабелі і проводи із пошкодженою ізоляцією або такою ізоляцією, що втратила захисні властивості;
• Залишати під напругою електричні проводи і кабелі з неізольованими кінцями;
• Переносити ввімкнені прилади та ремонтувати обладнання, яке знаходиться під напругою;
• Залишати без догляду ввімкнені в електромережу нагрівальні прилади, обладнання;
• Користуватися пошкодженими (несправними) розетками;
• Зав’язувати і скручувати електропроводи;
• Застосовувати саморобні подовжувачі, яку не відповідають вимогам ПУЕ щодо переносних (пересувних) електропроводів .

Забороняється самостійно усувати несправності електромережі і електрообладнання.
Черговим учням після закінчення навчально-виховного процесу зачинити вікна, відключити освітлення, електроживлення приладів та обладнання ( за винятком чергового освітлення та електрообладнання, яке за вимогами технології повинно працювати цілодобово).
Оглянути приміщення, переконатися у відповідності порушень, що можуть призвести до пожежі, і тільки після цього замкнути двері. У разі виявлення порушень доповісти черговому вчителюю, класному керівнику, керівнику навчального закладу або працівнику, який його заміщує.
Кожен учасник навчально-виховного процесу, який виявив пожежу або її ознаки (задимлення, запах горіння або тління різних матеріалів, підвищення температури в приміщенні тощо),зобов’язаний : негайно повідомити про це за тел.01 до пожежної частини (при цьому слід чітко назвати адресу об’єкта, місце виникнення пожежі, а також своє прізвище); задіяти систему сповіщення людей про пожежу почувши сигнал сповіщення про пожежу, розпочати евакуацію під керівництвом дорослих з будівлі до безпечного місця згідно з планом евакуацію. Забороняється використовувати пожежний інвентар та обладнання для потреб, не пов’язаних із пожежегасінням.

Правила поведінки під час пожежі в навчальному закладі у випадку, коли поруч з учнем нема дорослої людини:

1. Пожежа у твоєму класі, приміщенні навчального закладу, в якому ти знаходишся:
• Якщо можеш вийти з класу через двері, рятуйся сам і допоможи іншим людям;
• Якщо вихід перекрито вогнем, але ти знаходишся не вище другого поверху або поряд є дерево чи пожежна драбина, вибирайся з класу через вікно;
• Під час пожежі не можна ховатися в глухі кути, під парти, шафи, у коморі тощо;
• Захищай органи дихання і закрий щілини під дверима (краще вологими ганчірками);
• Подавай сигнали рятувальникам.
2. Пожежа в коридорі навчального закладу;
• Перш ніж визирнути в коридор, торкнися тильною стороною долоні ручки вхідних дверей. Якщо вона гаряча , не відчиняй, там пожежа;
• Якщо ручка дверей холодна, визирни в коридор. Якщо там вогонь або багато диму, зачини двері;
• Якщо диму небагато, але він йде знизу, це означає, що пожежа на нижніх поверхах. Не спускайся вниз, зайди в клас, зачини двері, чекай на допомогу рятувальників;
• Якщо неможливо залишити приміщення і в тебе є мобільний зв’язок, зателефонуй за номером 01, щоб повідомити про себе. Зачинися у приміщенні з виходом до вікна;
• Якщо пожежа сталася вище поверхом, попередньо захистивши органи дихання, спускайся вниз сходами.

Правила безпечної поведінки під час землетрусу:

• До значних руйнувань призводять землетруси силою більше 5 балів;
• Під час землетрусу намагатися вийти з будинку, перебуваючи на 1.2 поверхах;
• У приміщенні ховатися в проймах внутрішніх дверей, в арках капітальних стін. Не залишатися в наріжних кімнатах;
• На відкритому місці триматися на безпечній відстані від ліній електропередач , великих будівель, мостів.

Як діяти, опинившись під завалом у зруйнованому будинку:

• Покликати на допомогу;
• Якщо хтось відгукнувся, повідомити місце перебування і що сталося;
• Спокійно чекати, поки розберуть завал;
• Якщо ніхто не чує, спробувати вивільнити руки і ноги;
• Роздивитись, якими предметами завалений;
• Якщо вони не надто важкі, обережно розбирати завал. Намагатися не зачепити те, на чому все тримається;
• Якщо не видно, чим завалений , або предмети, які на вас впали, дуже важкі, терпляче кликати на допомогу кілька годин;
• Якщо ніхто не чує, все-таки спробувати розібратися завал;
• Звільнившись , оглянути себе. Якщо необхідно, надати собі першу допомогу: зупинити кровотечу, зафіксувати зламану кінцівку;
• Якщо не зможете вибратися з будинку, намагайтеся сповістити про себе (якщо є можливість, скористайтеся телефоном мобільного зв’язку або пейджером, стукайте по трубах опалення, голосно кличте на допомогу);
• Очікувати допомоги, намагайтеся уникнути переохолодження: постеліть щось на підлогу, ляжте на бік, підклавши під себе руку, коліна підтягніть до грудей.

Як урятуватися під час пожежі у лісі( степу):

• Відчувши сильний запах диму або побачивши вогонь, перш за все визначте напрям вітру;
• Якщо вітер дме у напрямку пожежі, не лякайтеся, йдіть проти вітру;
• Якщо в лісі горить тільки приґрунтовий покрив (листя, хвоя, трава) це означає, що пожежа – низова. Її фронт можна швидко перебігти, рухаючись проти вітру і захищаючи органи дихання верхнім одягом;
• Якщо в лісі горять дерева або в степу висока трава, це означає, що виникла дуже небезпечна верхова пожежа;
• Якщо поблизу є водойма, за змогою перечекайте у воді, поки пройде фронт вогню, захищайте органи дихання вологим одягом;
• Якщо поблизу немає водойми, рухайтеся перпендикулярно до напряму вітру.

Правила поведінки на підтопленій території:

• Якщо повінь застала вдома, вимкніть електрику та газ, перенесіть необхідні речі на верхні поверхи, на горище, взуйте гумові чоботи, одягніть куртку. Візьміть запас води і продуктів харчуванн4
• Якщо немає можливості вибратися з будинку і пройти до пункту евакуації або на підвищене місце, перейдіть на верхній поверх або горище і кличте на допомогу;
• Якщо вода застала в лісі або в полі, знайдіть предмет, який допоможе утриматися на воді, вийдіть на підвищене місце або залізьте на дерево і кличте на допомогу.

Правила безпечної поведінки під час грози:

• якщо гроза застала вдома, зачиніть вікна, вимкніть з розеток електроприлади . не виходьте з дому;
• якщо гроза застала надворі, намагайтеся сховатися в найближчому приміщенні;
• якщо під час грози знаходитесь на відкритому місці, сховайтеся в яру, під кущами;
• не ховайтеся від грози під високим поодиноким деревом, високовольтною лінією електропередач, у річці;
• відкладіть на 15-20 м від себе всі металеві речі;
• якщо гроза застала в автомобілі, залишайтеся в ньому.

Правила безпечної поведінки в місцях скупчення людей:

• збираючись у місця скупчення людей, відповідно одягніться;
• на концерти, вистави, змагання краще приходити раніше;
• сідайте на місця поблизу виходу;
• після закінчення краще зачекати, поки люди вийдуть;
• у натовпі треба рухатися разом з усіма, намагаючись триматися далі від стін і дверей, до яких можуть притиснути;
• якщо впали, спробуйте підвестись, а якщо це не вдається, згрупуйтеся і захищайте голову руками;
• не ходіть на мітинг і демонстрації протесту. Для дітей там може бути особливо небезпечно.

Правила для тих, хто залишається вдома сам:

• ніколи не відчиняйте дверей незнайомим людям, навіть якщо вони представляються працівниками комунальних служб чи міліції:
• ключі від квартири треба носити з собою, надійно заховавши або залишити у сусідів , яким довіряють батьки;
• не слід розповідати нікому про цінні речі, які є вдома.

Безпека дорожнього руху.

Поведінка на вулиці, ознайомлення з правилами дорожнього руху.
В Україні встановлено правосторонній рух транспортних засобів. Порядок початку руху, зміни руху за напрямком, розташування транспортних засобів і пішоходів, вибору швидкості руху та дистанції,
Обгону та стоянки, проїзду перехресть, пішохідних переходів і залізничних переїздів, зупинок транспортних засобів загального користування, користування зовнішніми світловими приладами, правила пересування пішоходів, проїзд велосипедів, а також питання організації руху та його безпеки регулюються Правилами дорожнього руху, що затверджуються Кабінетом Міністрів України.
Учасниками дорожнього руху є особи, які використовують автомобільні дороги, вулиці, залізничні переїзди або інші місця, призначені для пересування людей та перевезення вантажів за допомогою транспортних засобів. До учасників дорожнього руху відносяться водії та пасажири транспортних засобів, пішоходи, велосипедисти, погоничі тварин. Автомобільна дорога, вулиця являє собою частину території, в тому числі в населеному пункті, призначеному для руху транспортних засобів і пішоходів з усіма розміщеними на ній спорудами. Автомобільні дороги, вулиці поділяються на : загального користування, відомчі та приватні. У місті вулиці та дороги поділяються на магістральні вулиці та дороги, дороги та вулиці місцевого значення .

Учні –вихованці зобов’язані:

• Вчити на уроках „ОБЖ” правила дорожнього руху і неухильно дотримуватись їх та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху;
• Створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям, навчальному закладу і громадянам;
• Виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.

Пішохід, тобто особа, яка бере участь у дорожньому русі поза пішоходів належать також особи, які рухаються в інвалідних візках без двигунів, ведуть велосипед, мопед чи мотоцикл, везуть санки, візок, дитячий або інвалідний візок), має право:

• на переважний перетин проїжджої частини по позначених пішохідних переходах;
• за відсутності в зоні видимості переходу чи перехрестя переходити дорогу, вулицю, залізничний переїзд під прямим кутом до краю проїжджої частини на дільниці, де вона добре проглядається в обидві сторони;
• вимагати від державних та місцевих органів влади, власників автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів створення необхідних умов для забезпечення безпеки руху.

Учні, вихованці навчального закладу під час знаходження на вулиці за межами навчального закладу зобов’язані:

• рухатися по тротуарах, пішохідних або велосипедних доріжках, узбіччях, а в разі їх відсутності - по краю проїжджої частини автомобільної дороги чи вулиці;
• перетинати проїжджу частину автомобільної дороги, вулиці по пішохідних переходах, а в разі відсутності - на перехрестях по лінії тротуарів і узбіч;
• керуватися сигналами регулювальника та світлофора ( переходити тільки на зелене світло для пішохода) в місцях, де дорожній рух регулюється;
• не затримуватись і не зупинятися без потреби на проїжджій частині автомобільної дороги, вулиці і залізничному переїзді;
• не переходити проїжджу частину автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів безпосередньо перед транспортними засобами, що наближаються, поза пішохідними переходами за наявності роздільної смуги, а також у місцях, де встановлені пішохідні чи дорожні огородження;
• стримуватися від переходу проїжджої частини при наближенні транспортного засобу з включеними проблисковим маячком та спеціальним звуковим сигналом;
• не виходити на проїжджу частину із-за нерухомого транспортного засобу або іншої перешкоди, що обмежує видимість, не переконавшись у відсутності транспортних засобів, що наближаються;
• молодшим школярам рухатися додому та до школи відповідно до розробленого класоводом безпечного маршруту, який знаходиться в щоденнику учня;
• здійснювати посадку в транспортний засіб лише зі спеціального майданчика, а в разі його відсутності - з тротуару чи узбіччя;
• здійснювати посадку і висадку лише після повного припинення руху транспортного засобу;
• не відволікати увагу водія від керування транспортних засобом (тролейбусом, автобусом, трамваєм, маршрутним таксі);
• під час руху на автомобілі, бути пристебнутим поясом безпеки, а на мотоциклі в застебнутому мотошоломі.

Учень при користуванні велосипедом без двигуна, має право:

• їздити по спеціальних велосипедних доріжках, а в разі їх відсутності – по краю проїжджої частини дороги, вулиці чи узбіччю.

Зобов’язаний:

• використовувати технічно справний та належним чином обладнаний велосипед;
• не перевозити вантажів, що заважають керувати;
• не перевозити пасажирів, за винятком дітей віком до семи років на спеціально обладнаному сидінні.

Правила безпечної поведінки на вулиці:

• виконуйте правило п’яти „Не”: не розмовляйте з незнайомцями, не сідайте у машину до незнайомців, не беріть нічого у незнайомців, не звертайте з дороги від школи до дому, не гуляйте надворі після того, як стемніло;
• надворі треба поводитися спокійно та впевнено;
• якщо пізно повертаєтеся додому, уникайте задвірків, пустирів, густих заростей. Краще, якщо батьки зустрінуть і проведуть додому;
• не виносьте із дому дорогі речі;
• пізньої пори не відходьте самі далеко від дому.

Побутовий травматизм

 Побутовий травматизм, попередження та дії у разі нещасних випадків у побуті.
Під нещасними випадками в побуті слід розуміти не пов’язані з навчально - виховним процесом травми, у тому числі отримані внаслідок заподіяних тілесних ушкоджень іншою особою, отруєння, самогубства, опіки, обмороження, утоплення, ураження електричним струмом, блискавкою, травми, отримані внаслідок стихійного лиха, контакту з тваринами тощо, які призвели до ушкодження здоров’я потерпілих.
Факт ушкодження здоров’я внаслідок нещасного випадку встановлює і засвідчує лікувально-профілактичний заклад. Документом, який підтверджує ушкодження здоров’я особи, є листок непрацездатності чи довідка з лікувально-профілактичного закладу. Лікувально-профілактичні заклади, до яких звернулися або були доставлені потерпілі, ведуть реєстрацію нещасних випадків в окремому журналі за встановленою формою.

Причинами нещасного випадку можуть бути: події, пов’язані з транспортом, у тому числі: вхід, вихід з транспортного засобу (автомобіля, автобуса, поїзда, метрополітену, тролейбуса, канатної дороги тощо),дорожньо-транспортні пригоди, з них наїзд або зіткнення транспортних засобів ( автомобіля, мото- і вело техніки, засобів міського електротранспорту, поїздів), пов’язані з дорожньо - будівельною, сільськогосподарською технікою; події, пов’язані з використанням газу в побуті; випадкові падіння потерпілого, у тому числі: під час пересування, з висоти, в колодязі, ями, ємності; випадкова дія механічних сил, у тому числі: падіння предметів, матеріалів , породи, обвали будівель, споруд та їхніх частин; дія предметів та деталей ,що рухаються, обертаються, розплітаються; ураження електричним струмом, у тому числі: у разі доторкання до лінії електропередачі та обірваних проводів, у разі перебування на електропостачальних спорудах, у разі користування побутовими електроприладами, вибухи, у тому числі: боєприпасів, вибухових матеріалів; вплив екстремальних температур (крім пожеж), що призів до опіків, теплових ударів чи обморожень; пожежа, випадкові отруєння, у числі: продуктами харчування та безалкогольними напоями, алкогольними напоями, наркотичними засобами, психотропними речовинами, грибами, ліками, медикаментозними препаратами, іншими хімічними та отруйними речовинами ; дія іонізуючого, радіоактивного, електромагнітного випромінювання; самогубство, само пошкодження, голодування, виснаження, утоплення, вбивство чи нанесення ушкоджень іншою особою, використання або контакт з вогнепальною зброєю; контакти з тваринами, комахами, отруйними рослинами та іншими представниками фауни і флори; техногенне та стихійне лихо, дія сил природи.
Місцем нещасного випадку в побуті може бути: навчально – виховний заклад ( ДНЗ,ЗНЗ, інтернат, коледж, інститут тощо), адміністративний будинок, лікувально- профілактичний заклад або донорський пункт, видовищний або спортивний заклад (кінотеатр, театр, стадіон , плавальний басейн, зоопарк тощо) , місце організованого відпочинку (санаторій, профілакторій, будинок та база відпочинку, атракціон). Парк, організований пляж, спортивний та оздоровчий табір, туристична база та база відпочинку тощо), місце для занять спортом (стадіон, спортивний зал, футбольне поле, ковзанка, кінно - спортивна база, спортивний майданчик тощо), торговельний об’єкт (ринок, магазин) або об’єкт громадського харчування (ресторан, кафе, їдальня тощо) місце неорганізованого відпочинку та туризму ( ліс, річка, неорганізований пляж, гори печери тощо), місце проживання (квартира, житловий будинок, дача, домашні та господарські приміщення тощо), спеціальне місце перебування (гуртожиток, лікарня, госпіталь, дитячий будинок, будинок для престарілих, притулок тощо), дача, садова та присадибна ділянки, город, гараж, дорога, вулиця, тротуар, стежка, сходи, транспортні засоби (автобус, трамвай, метрополітен тощо), ліфт будинку.
Одним із видів нещасних випадків у побуті є ураження електричним струмом.

Дії уразі нещасних випадків у побуті:

• заспокоїтись та заспокоїти оточуючих;
• викликати „швидку допомогу” за телефоном 03;
• при можливості надати потерпілому першу (долікарську) допомогу: зупинити кровотечу, зафіксувати зламану кінцівку.

Загальні правила електробезпеки:

Електробезпека – це система організаційних і технічних заходів і засобів, які забезпечують захист людей від шкідливого і небезпечного впливу електричного струму, електричної дуги, електромагнітного поля і статичної електричної електрики.

Електротравма - це травма, викликана впливом електричного струму або електричної дуги.

Особливості електротравматизму:
• організм людини не наділений властивістю, за допомогою якої можна було б визначити наявність електроструму;
• електротравма може виникнути без безпосереднього контракту зі струмопровідниками. Частинами обладнання ( ураження через електричну, дугу, крокову напругу тощо);
• електричний струм, проходячи через тіло людини, діє не тільки в місцях контактів і на шляху проходження через організм, а й на центральну нервову систему, що спричиняє ураження внутрішніх органів (порушення нормальної діяльності серця, зупинку дихання тощо).
Для електричного струму на організм людини супроводжується зовнішнім ураженням тканин та органів у вигляді механічних ушкоджень, електричних знаків, електрометалізації шкіри, опіків.
Електричний струм, проходячи через організм людини, спричиняє термічну, електролітичні та біологічну дії.
Термічна дія струму виявляється в опіках окремих ділянок тіла, в нагріванні до високої температури кровоносних судин, нервів, серця, мозку, що стає причиною серйозних функціональних розладів.
Електротермічна дія струму виявляється в розкладі органічної рідини крові, що призводить до значних порушень її фізико-хімічного складу.
Біологічна дія струму виявляється у подразненні і збудженні живої тканини організму, що супроводжується мимовільним скороченням м’язів .
Тривалість проходження струму через організм впливає на кінцевий результат ураження: чим довше проходження струму, тим більша можливість тяжкого і смертельного наслідку.
Правильне користування електроенергією виключає випадки ураження електричним струмом.
Основні вимоги, яких потрібно дотримуватись при користуванні електроенергією: захист від коротких замикань (автомати, пробкові запобіжники) у електропроводці повинен бути завдали справним. Заміна заводських запобіжників, навіть тимчасово, усілякими металевими провідниками („жучками”) може стати причиною нещасного випадку чи пожежі. Основною умовою безпечного застосування електроенергії у приміщеннях є справний стан ізоляції електропроводів, електроприладів і апаратів, електричних щитків, вимикачів, штепсельних розеток, лампових патронів і світильників, а також електрошнурів, з допомогою яких умикають в електромережу електроприлади, тому необхідно слідкувати за станом ізоляції, забезпечуючи своєчасний ремонт.
Щоб уникнути пошкодження ізоляції, забороняється: підвищувати електропровід на цвяхах, металевих і дерев’яних предметах; перекручувати проводи; закладати провід і шнури за газові і водопровідні труби, за батареї опалення; витягати за шнур вилку з розетки. У будинках де електропроводка зроблена закритим способом під штукатуркою, забивання у довільні місця стіни цвяхів (костилів) для підвішування штор, картин та інших предметів, а також прибивання отворів може призвести до пошкодження схованої електропроводки і ураження електричним струмом. Тому всі подібні роботи треба виконувати, попередньо переконавшись у відсутності в даному місці електропроводки. Освітлювальну арматуру і електролампи небезпечно чистити від забруднення і пилюки при ввімкненому вимикачі, тобто під напругою, мокрими чи вологими ганчірками. Чистку треба виконувати при вимкненому вимикачі сухою ганчіркою, стоячи на підставі , яка не проводить електроструму. Пошкоджені вимикачі, лампові патрони, штепсельні розетки, електроприлади і апарати заборонено замінювати під напругою. Для цього прилад, апарат слід вимкнути з електромережі, а при ремонті електропроводки – викрутити запобіжник ( чи вимкнути автомат). Цю роботу повинна виконувати особа, яка обізнана з правилами ремонту. При користуванні переносними приладами, електроінструментами небезпечно одночасно торкатись батареї опалення, водонагрійних труб та інших заземлених металевих конструкцій, тому що при пошкодженні ізоляції електричного приладу через тіло людини, яка доторкнулась до названих металевих конструкцій, пройде небезпечний для організму струм. Небезпека ураження електричним струмом може виникнути також у таких випадках: при користуванні електроприладами із пошкодженою ізоляцією, електроплитками із відкритою спіраллю; саморобними електропечами, електроводонагрівачами, при заповнені водою електронагрівальних приладів (чайників, каструль, самоварів , тощо)., вже увімкнених в електромережу; при порушенні порядку ввімкнення приладу у електромережу необхідно електрошнур спочатку підключити до приладу, а потім до мережі, а не навпаки; при застосуванні оголених кінців проводу замість штепсельних вилок. Діти, не усвідомлюючи небезпеки, доторкаються до електроприладів, увімкнених в електромережу, і часто отримують опіки і більш серйозні травми. Особливо обережним треба бути при користуванні електроенергією у вологим приміщеннях, у приміщеннях із землянкою, цегляною і бетонною підлогою(підвали, ванна кімнати, вбиральня та ін.), які є добрим провідником струму, бо за таких умов небезпека ураження електричним струмом збільшується. Тому в санвузлах та інших подібних приміщеннях не дозволяється встановлювати вимикачі і штепсельні розетки, користуватись увімкненими в електромережу різними електронагрівальними приладами (плитками, камінами , рефлекторами), пральними машинами і переносними світильниками, а також використовувати стаціонарні світильники без запобіжної арматури.

Пам’ятка для тих, хто опинився в небезпечній ситуації:
• оцініть рівень небезпеки. Якщо ситуація загрожує життю, часу на роздуми немає, дійте негайно;
• якщо загрози життю немає, спочатку заспокойтеся;
• якщо не впораєтеся з ситуацією, складіть план дій і виконуйте його;
• якщо потрібна допомога, зверніться до рятувальних служб, родичів, сусідів, випадкових перехожих;
• якщо допомога не надходить , не втрачайте надії, ситуація може змінитися на краще наступної миті.

Газ у побуті.

Короткі відомості про газ.

Газ не має кольору і запаху. Для запобігання нещасних випадків у газ додають речовини зі специфічним запахом.
Газ не токсичний, але при накопиченні в приміщенні за рахунок витиснення повітря може викликати задуху.
Наявність у приміщенні газу та продуктів згорання можуть призвести до отруєння та задухи. Потрібно постійно слідкувати за працездатністю вентиляційних каналів та періодично їх чистити.
Газ в суміші з повітрям вибухонебезпечний. Природний газ легше за повітря в два рази, при витоку він піднімається і накопичується у верхній частині приміщення.

Правила безпечного користування газом.

Забороняється:

  користуватися несправними газовими приладами при наявності витоку газу;

  залишати без нагляду працюючі газові прилади;

  застосовувати вогонь для виявлення витоку газу. В приміщенні, де відчувається запах газу, не запалювати сірників, не вмикати/вимикати електричні прилади до ліквідації витоку газу;

  прив'язувати до газопроводу мотузок і навантажувати його;

  сушити білизну над газовою плитою;

  закривати вентиляційні канали або захаращувати їх;

  експлуатувати газові прилади при закритій квартирці та відсутності тяги у димовому і вентиляційному каналах;

  використовувати для сну приміщення, де встановлені газові прилади;

  проводити самостійний ремонт, перенесення або установку газових приладів;

  самостійно проводити ремонт по реконструкції димових та вентиляційних каналів. Дані роботи виконуються тільки спеціалізованими підприємствами. При витоку газу необхідно негайно вимкнути газові прилади, провітрити приміщення і викликати аварійну службу газового господарства за тел. «04».

Надання першої медичної допомоги:

  потерпілого вивести із загазованого приміщення (в теплий період року - на вулицю, а взимку - в добре провітрюване приміщення). Ознаками задухи є посиніння обличчя, з’явлення червоних плям, втрата свідомості;

  при відсутності дихання у потерпілого йому необхідно проводити штучне дихання до тих пір, поки він не почне дихати самостійно;

  викликати швидку допомогу за тел. “03”;

Грип та ГРВІ: лікування та профілактика

1. Що таке грип і ГРВІ

Грип — це гостре інфекційне захворювання дихальних шляхів, яке викликається вірусом грипу. У побуті грипом часто називають будь-яку застуду, що не є вірно, тому що, окрім власне вірусу грипу, схожі симптоми можуть бути викликані багатьма іншими (аденовіруси, риновіруси, респіраторно-синцитіальні віруси і т.і.).

Симптоми, які викликаються цими збудниками, дуже схожі. Тому вірусні захворювання дихальної системи були об’єднані в групу ГРВІ — гострих респіраторних вірусних інфекцій. З цієї ж причини точно встановити, який саме збудник став причиною конкретного випадку хвороби, опираючись лише на дані огляду хворого, неможливо.

Точно визначити збудника і поставити діагноз «грип» можна тільки використовуючи лабораторні методи діагностики, які, на жаль, не завжди доступні лікарю.

Також захворювання дихальних шляхів можуть бути викликані бактеріями (стрептококами, гемофільною паличкою, стафілококами та іншими). При цьому картина захворювання дещо відрізняється від вірусної, і при уважному розпитуванні і ретельному обстеженні можна, якщо не встановити точно, то припустити, що даний випадок викликаний бактеріальною, а не вірусної, інфекцією. Звичайно ж, остаточно визначитися з збудником можна, знову ж таки лише після лабораторної діагностики.

2. Як передаються ГРВІ

Зазвичай називається тільки один шлях передачі ГРВІ — повітряно-крапельний. Але він є не єдиним. Віруси, що викликають ГРВІ, мають тропність до слизових оболонок дихальних шляхів людини. Це означає, що міцно зафіксуватися і почати активне розмноження вони можуть, лише потрапивши на слизову носа, рота, горла, бронхів. Але для того, щоб туди потрапити, вірусам потрібно пройти шлях від інфікованої людини до хворого.

У першу чергу, вірусам потрібно залишити місце попереднього проживання. Будь-яка інфекція влаштована так, що в організмі вона викликає реакції, які сприяють її поширенню. Так, кишкові інфекції викликають пронос і блювоту, сказ — слинотечу, а респіраторні інфекції викликають чихання, сльозотечу і кашель.

Під час чхання, так само як і при кашлі, з рота хворої людини вилітають дрібні частки слини і мокротиння, в яких віруси містяться у величезних кількостях. Тому перший механізм передачі ГРВІ так і називається — повітряно-краплинний. Зазвичай частки вологи з вірусами вдихаються іншою людиною не відразу (для цього потрібно перебувати в безпосередній близькості до хворої людини), а після того, як вони осядуть на підлогу, висохнуть і знов піднімуться в повітря з пилом.

Інший механізм передачі респіраторної інфекції — контактний. Він довгий час залишався недоведеним і менш очевидним, ніж повітряно-крапельний. Тим не менш, він грає не меншу, а можливо, і більшу роль у поширенні простудних захворювань. Справа в тому, що перш ніж почати свою бурхливу життєдіяльність в новому організмі, вірусам потрібно, по-перше вижити в умовах зовнішнього середовища, а по-друге — подолати безліч захисних бар’єрів самого організму: це і фільтруючі волосини в носі, і мигдалики, і вії, і секреторні імуноглобуліни на самих слизових. Набагато простіше, якщо нова людина самостійно скоротить для вірусу цей нелегкий шлях.

Відбувається це так. Як правило, пчихаюча або кашляюча людина прикриває рот рукою, сподіваючись запобігти поширенню інфекції повітряно-крапельним шляхом. При цьому вона і не підозрює, наскільки спрощує передачу своєї інфекції контактним шляхом. Справа в тому, що вся колосальна маса мікробів, яка повинна була вийти у відкритий простір, осідає на руці цієї ж людини. Яка розносить її з предметів побуту, в тому числі і тих, до яких торкаються інші люди. Або розносить її по руках друзів, колег і знайомих при рукостискання. Тим, у свою чергу, залишається лише доторкнутися своєю рукою до рота, носа, або протерти очі, які також вистелені сприйнятливою до ГРВІ слизовою оболонкою, і складний повітряно-крапельний шлях передачі скорочується для вірусу за часом і складністю в десятки разів.

Тому, другий механізм передачі грипу та інших ГРВІ — контактний. Ось чому важливо мити руки і уникати дотиків рук до власного обличчя особі при спалахах респіраторних інфекцій.

До цього варто додати, що збудники ГРВІ досить стійкі в зовнішньому середовищі. Так, вірус грипу може зберігати життєздатність поза організмом до 3-х тижнів. Тому зараження може відбуватися навіть через значний час після контакту хворої людини з предметами домашнього вжитку, дитячими іграшками, посудом, ручками дверей громадських закладів та ін.

З іншого боку, для успішного проникнення вірусу в організм важливий ще один фактор — кількість вірусних частинок, що потрапляють в організм. Чим їх менше, тим менше ймовірність того, що захисні бар’єри організму будуть подолані і виникне захворювання. Висока концентрація вірусів може зберігатися в закритих приміщеннях, особливо з великими скупченнями людей: офісах, школах, дитячих садках, громадському транспорті, магазинах. Навпаки, на відкритому повітрі зустріти достатню для зараження кількість мікробних часток практично неможливо.

Тому, всупереч поширеній думці, навіть під час сезонних спалахів ГРВІ, гуляти на відкритому повітрі зовсім не небезпечно. Набагато більше значення має, на якому транспорті ви їдете до місця прогулянки або роботи.

3. Симптоми захворювання

Після того, як збудник потрапив в організм, необхідний час, щоб він подолав захисні бар’єри організму і почав розмножуватися в достатній кількості, виявляючи свій вплив на організм. Цей час називається інкубаційним періодом. Для ГРВІ тривалість інкубаційного періоду становить від декількох годин до 3-х діб, в середньому 2 діб і залежить від агресивності вірусу, кількості вірусних часток і стану захисних сил дихальної системи.

Далі починає поступово розвиватися клінічна картина ГРВІ. Її можна розділити на 2 синдроми — катаральний та інтоксикаційний.

Катаральний синдром є результатом враження слизових оболонок і виявляється так:

• Сухість, першіння та біль у горлі. Виникає при ураженні слизової оболонки глотки.
• Кашель. Виникає при приникненні вірусу в слизову бронхів і на початку захворювання є сухим, ближче до кінця може ставати вологим, а при приєднанні бактеріальної інфекції — з відділенням жовтого (гнійного) мокротиння.
• закладеність носа, пчихання. Виникає за рахунок враження слизової оболонки носа. З розвитком хвороби з’являються світлі виділення.

До речі, слід сказати, що пчихання саме по собі не є ознакою захворювання. Це — захисний рефлекторний акт, який сформований у людини в результаті еволюції для того, щоб очистити дихальні шляхи від сторонніх предметів. Воно може виникати при попаданні пилу в носову порожнину, подразненні її різними речовинами. Часто воно виявляється при переході з холодного повітря в тепле приміщення, коли слизова оболонка носа різко висушується теплим повітрям (в холодну пору року вологість повітря в опалювальних приміщеннях значно знижується). Тому не слід відразу вважати людину, що пчихає хворою.

• Зміна голосу. Це є проявом інфекційного запалення слизової оболонки гортані.
• Вплив вірусу на слизову оболонку очей виявляється почервонінням кон’юнктиви, сльозотечею, іноді — світлобоязню.

Інтоксикаційний синдром , як правило, з’являється пізніше катарального і зникає раніше за нього, але тим не менш, є більш важким. Розмноження вірусів усередині клітин супроводжується утворенням небезпечних для людини токсинів. Руйнування заражених клітин веде до потрапляння цих речовин у кров, які й викликають картину інтоксикаційного синдрому.

Він виявляється:

• підвищенням температури
• ознобом
• болем у суглобах і м’язах
• в більш важких випадках — нудотою, блювотою і втратою свідомості.

Для вірусних інфекцій дихальних шляхів характерні світлі, прозорі виділення з невеликою в’язкістю (фахівці називають їх серозними). До кінця захворювання вони можуть ставати жовтуватими. Якщо ж виділення з носа або бронхів стають густими, кількість їх різко збільшується, а колір стає темно-жовтим, це може говорити про приєднання бактеріальної інфекції.

Незважаючи на велику різноманітність симптомів, для більшості людей ГРВІ, в тому числі і грип, є не важким захворюванням. Небезпеку вони становлять для людей, які мають важкі супутні захворювання: цукровий діабет, серцеву недостатність, хронічну ниркову недостатність, туберкульоз та інші.

4. Лікування

Незважаючи на те, що сучасна наука досягла величезних успіхів у створенні антибактеріальних препаратів (відомих як антибіотики), в боротьбі з вірусними інфекціями такого прогресу поки ще немає. Пов’язано це з тим, що віруси, на відміну від бактерій, можуть розмножуватися тільки усередині клітин. Перебуваючи там, вони надійно захищені як від дії власних імунних сил організму, так і від ліків, які могли б порушити їх життєдіяльність. З цієї ж причини єдиним механізмом боротьби організму з вірусною інфекцією є руйнування заражених клітин.

Антибіотики, які успішно виліковують від бактеріальних інфекцій, неефективні для лікування ГРВІ. Вони мають зовсім інші механізми дії, які ніяк не можуть впливати на віруси. Єдиним випадком, коли виправдане застосування антибіотиків, є приєднання ще і бактеріальної інфекції.

На сьогоднішній день єдиним препаратом, який має доведену ефективність проти деяких збудників ГРВІ, є озельтамівір (продається в аптеках під назвою Таміфлю). Озельтамівір діє на віруси грипу А і В. На жаль, ефективних ліків, які б діяли на інших збудників ГРВІ, ще не створено.

Тому основним лікуванням ГРВІ, якщо не діагностований саме грип, є зниження інтоксикації, зволоження слизових оболонок і симптоматичне лікування.

Дезінтоксикація — виведення токсинів — проводиться з метою зменшення інтоксикаційного синдрому. З методів детоксикації, доступних кожному без участі лікаря, є часте пиття. Велика кількість рідини, по-перше, сприяє виведенню токсинів із сечею, а по-друге, поповнює втрати рідини при підвищеній температурі.

На питання, що можна пити, правильна відповідь — все, що подобається: чай, компот, мінеральну воду, соки, морси і т.д. Це не стосується алкогольних напоїв, які створюють додаткове інтоксикаційне навантаження на і без того ослаблений хворобою організм. Головне — пити якомога більше. Наявність захворювань, коли це протипоказане (наприклад, серцева недостатність), накладає обмеження на цю рекомендацію. У таких випадках повинен розбиратися тільки лікар.

Намагатися більше їсти, незважаючи на відсутність апетиту, немає сенсу. Це може лише посилити інтоксикацію. З полегшенням хвороби апетит відновиться самостійно і організм заповнить енергетичні втрати.

Зволоження слизових оболонок важливо проводити тому, що воно є необхідною умовою нормального функціонування місцевого імунітету дихальної системи. Слизові носа і глотки містять на собі секреторні імуноглобуліни (так звані IgS), а трахеї і бронхах — також і безліч вій, які, як конвеєр, транспортують чужорідні частинки назовні, очищаючи і захищаючи дихальну систему. Усім їм для збереження своєї функції потрібно достатня кількість вологи. Забезпечуючи її, ви таким чином, підсилюєте імунні сили організму.

Для зволоження слизової носа можна використовувати спреї на основі кухонної солі або морської води — зараз їх асортимент досить широкий, і в аптеці Вам допоможуть вибрати відповідний за ціною і виробником. Застосовувати їх слід відповідно до інструкції. Надмірне використання таких засобів може призвести до змивання секреторних імуноглобулінів зі слизових оболонок.

Для зволоження слизової трахеї і бронхів краще використовувати зволожувачі повітря. Зараз їх можна знайти практично в будь-якому магазині побутової техніки. Якщо можливості придбати зволожувач немає, можна з цією метою проводити вологе прибирання приміщення — частота залежить лише від фізичних можливостей прибираючого. Також можна покласти зволожений рушник на батарею.

Парові інгаляції з цією метою малоефективні, тому що пар все одно не доходить до нижніх дихальних шляхів, конденсуючись в носовій порожнині. Крім того, перегрів носової порожнини призведе до посилення набряку слизової оболонки, викликаної запаленням.

Симптоматичне лікування спрямоване на полегшення найбільш неприємних симптомів ГРВІ. У першу чергу, це стосується підвищення температури. Важливо пам’ятати, що підвищена температура — один з факторів неспецифічного захисту організму. Збудники ГРВІ набагато краще себе почувають при низьких температурах (ідеально — +4 °С), ніж при високих. Тому боротися з температурою потрібно тільки тоді, коли вона може стати занадто сильним навантаженням на організм. Для дітей старше 2 років і дорослих це — 38,5 °С , для дітей до 2 років — 38,0 °С . З метою зниження температури краще використовувати препарати на основі парацетамолу або ібупрофену . Також їх можна застосовувати для зменшення інших симптомів інтоксикації: головний, м’язової болю і болю в суглобах.

Ті препарати, які мають у своєму складі компоненти, що зменшують чхання, певною мірою можуть обмежити поширення хворою людиною інфекції на оточуючих.

Слід утриматися від прийому ацетилсаліцилової кислоти. Дітям до 12 років ацетилсаліцилова кислота протипоказана у зв’язку з ризиком важких ускладнень (синдром Рея).

З метою полегшення дихання можна використовувати так звані деконгестанти — препарати, що зменшують набряк слизової оболонки носа. Вони не тільки відновлюють дихання через ніс, але і знижують ризик бактеріальних ускладнень ГРВІ — синуситу, отиту та інш. Перевагу слід віддавати препаратам у формі спрею — на відміну від крапель, вони рівномірно зрошують слизову носа, точніше дозуються, і більш зручні в застосуванні. Найбільш сучасні з таких препаратів мають у своєму складі рослинні ефірні масла, які дозволяють зберегти природну вологість слизової оболонки носа.

При сухому кашлі краще використовувати препарати на основі декстрометорфану, глауцину, преноксдіазину. Слід пам’ятати, що перед застосуванням всіх цих препаратів необхідно ознайомитися з інструкцією, режимом застосування і протипоказаннями, проконсультуватися з лікарем або провізором.

В обов’язковому порядку необхідно звернутися до лікаря в наступних випадках:*

1. відсутність покращення на четвертий день хвороби;
2. підвищена температура тіла на сьомий день захворювання;
3. погіршення після покращення;
4. виражена важкість стану при помірних симптоми ГРВІ;
5. поява ізольовано або у поєднанні: блідості шкіри; спраги, задишки, інтенсивного болю, гнійних виділень;
6. посилення кашлю, зниження його продуктивності; глибокий вдих призводить до нападу кашлю;
7. при підвищенні температури тіла не допомагають, практично не допомагають або дуже ненадовго допомагають парацетамол та ібупрофен.

Лікар потрібен обов’язково і терміново, якщо є:*

1. втрата свідомості;
2. судоми;
3. ознаки дихальної недостатності (утруднене дихання, задишка, відчуття нестачі повітря);
4. інтенсивна біль де завгодно;
5. навіть помірний біль в горлі при відсутності нежиті;
6. навіть помірна головний біль у поєднанні з блювотою;
7. набряклість шиї;
8. висипка, що не зникає при натисканні на неї;
9. температура тіла вище 39 °С, яка не починає знижуватися через 30 хвилин після застосування жарознижуючих засобів;
10. будь-яке підвищення температури тіла в поєднанні з ознобом і блідістю шкіри.

*Ця частина статті взята зі статті лікаря Е.О. Комаровського (м. Харків)

Резюме

Для лікування ГРВІ:

1. При встановленому діагнозі грипу А або Б — озельтамівір;
2. Багато пиття будь-якого виду — не менше 2 літрів на добу, виключаючи супутні захворювання, коли це протипоказано.
3. Зрошення носа розчином кухонної солі або морської води — відповідно до інструкції до застосування препарату
4. Зволоження повітря — зволожувачами, вологим прибиранням, мокрим рушником на батареї
5. Для зниження температури (у дітей старше 2 років і дорослих > 38,5 °С, у дітей до 2 років > 38,0 °С) — парацетамол чи ібупрофен
6. Для відновлення носового дихання — місцеві протинабрякові препарати у вигляді спрею (оксиметазолін)
7. Для усунення сухого кашлю — препарати на основі декстрометорфану, глауцину, преноксдіазіну
8. Повторне звернення до лікаря при описаних вище станах

5. Профілактика

Профілактичні заходи спрямовані на запобігання поширення інфекції і проникнення її в організм здорової людини.

Для запобігання розповсюдження інфекції слід по можливості захистити хворого від контактів з оточуючими. Для того, щоб зменшити виділення вірусів при пчиханні, можна використовувати маску, одягаючи її на хворого.

Для того, щоб маска виконувала свою захисну функцію, необхідно, щоб вона закривала і рот, і ніс. Тільки в цьому випадку вона буде затримувати крапельки рідини, що вилітають при пчиханні, розмові і кашлі.

Всупереч поширеній думці, маска, надіта на здорову людину, не виконує роль фільтра, що затримує віруси (для цього вона недостатньо герметична), а запобігає випадковому контакту рук людини з ротом і носом, знижуючи ризик контактного шляху передачі інфекції.

Використання симптоматичних препаратів, що знижують пчихання, може також знизити поширення інфекції хворою людиною. Тим не менш, це не виключає інших запобіжних заходів — їх потрібно дотримуватися обов’язково.

Для запобігання висихання слизових рекомендується зволоження повітря описаними вище способами і також — застосування сольових спреїв. Для того, щоб знизити ризик вдихання заражених частинок пилу слід проводити вологе прибирання. З цією ж метою можна проводити кварцування (опромінення ультрафіолетової лампою) повітря в приміщеннях. Режим кварцування залежить від моделі застосовуваної ультрафіолетофой лампи. Важливо пам’ятати, що під час цієї процедури людина не повинна перебувати в кімнаті і в жодному разі не дивитися на кварцову лампу, оскільки це може викликати серйозне пошкодження сітківки ока, навіть до сліпоти.

Провітрювання приміщень (з обов’язковим зволоженням) знизить концентрацію вірусу в замкнутих просторах.

Індивідуально слід уникати рукостискань, скоротити до мінімуму перебування в громадському транспорті або в місцях великих скупчень людей. Як можна частіше мити руки. Уникати торкання руками очей, носа і рота.

Всі засоби медикаментозної профілактики, на жаль, не мають доведеного ефекту. Виняток становить озельтамівір, який, однак, запобігає захворюванню тільки лише вірусом грипу.

Тим не менше, використовуючи всі перераховані вище методи, можна значно знизити ризик захворювання на ГРВІ.

Резюме

Профілактика ГРВІ:

1. Захисна маска — в першу чергу, на хвору людину. Правильно надіта!
2. Зволоження повітря
3. Зволоження слизової носа
4. Вологе прибирання приміщень
5. Кварцування повітря в приміщенні
6. Провітрювання приміщень (з наступним зволоженням повітря)
7. Уникати рукостискань, не торкатися руками очей, носа, рота
8. Як можна частіше мити руки з милом

Обережно, ГРВІ!

З початком весняного семестру звичайно зростає захворюваність на гострі респіраторно-вірусні інфекції (ГРВІ).

Симптоми ГРВІ: головний біль, біль в очних яблуках, ломота, озноб, нежить, потім кашель, біль у горлі…

На другий-третій день необхідно звернутися до лікаря.

Складові лікування:

• будь-який противірусний засіб: амізон, афлубін, арбідол, гропринозин;
• вітаміни: вітамін С, аскорутин, аєвіт (вживати під час їжі);
• лікування симптомів:

a.    горла – дезинфікуючі засоби: таблетки, спрей хлорофіліпта, таблетки фурациліна, септифріл, інгаліпт…

b.    носа: нокспрей, вібрацил…

c.    кашель: на першій стадії для переведення сухого у вологий: АЦЦ-лонг; сироп гербіона з подорожником, суха мікстура від кашлю; на другій – для виведення мокроти: амброксол, бромгексін, лазолван, сироп гербіона з первоцвітом…

Загальні положення для хворого на ГРВІ:

1.    Щадний режим напівпостільний, домашній;

2.    Регулярне провітрювання приміщення;

3.    Молочно-рослинна легка їжа 4-6 разів на день дрібними порціями. В перші дні щоденно випивати до 3-х літрів теплої рідини: чаї з ромашки, липи, шавлію; морси, компоти; соки;

4.    Обов’язково вживати продукти, що містять фітонциди: часник, цибулю, хрін, чорну редьку;

5.    Вологе прибирання кімнати щодня з дезинфікуючими засобами (дверні ручки, санітарні кімнати, виделки, чашки);

6.    Часто мити руки.

Особливе ставлення до температури.

Температуру тіла до 38,20 С “збивати” не потрібно. При цій температурі в кров виходить велика кількість лейкоцитів з максимальною фагоцитарною активністю, організм починає продукувати людський інтерферон – його аналогів аптеки не мають.

 А коли збивається температура нижче 38,20 С, тоді слід чекати ускладнення і готуватися до довготривалого лікування, бо ні достатнього викиду лейкоцитів, ні продукування інтерферону в необхідній кількості не відбувається.

При температурі вище 38,50 С потрібно прийняти таблетку парацетамола (після їжі!). Понизити температуру можна, якщо пити чай з липи або з липи і малини, що викликає потовиділення. Ефективним засобом є обтирання тіла кожні 15–30 хв. розчином: вода – оцет 1:1. Зони обтирання: шия, руки (під пахвами, ліктьові ямки, зап’ястя), ноги (пахові зони, підколінні ямки, голеностопи).

У період захворювання на ГРВІ не потрібно вживати аспірин (викликає кровотечу шлунково-кишкового тракту – так званий синдром Рея) і – в перші 5 днів хвороби – антибіотики. “Ведмежою послугою” організму є вживання колдфлю, фервексу, флюколду при температурі нижче 380 .

Як дільничний лікар з великим стажем можу порадити рецепт противірусного, протигрипозного, протиангінозного коктейлю.

У чашку наміряти по одній десертній ложці малинового варення, коньяку, вершкового масла та додати половину чайної ложки харчової соди. Потім все залити стаканом щойно закип’яченого молока чи води. Вживати по одній склянці тричі на день під час хвороби. У випадку болю в горлі (гострого фарингіту) одну склянку на ніч 5-10 днів. Після прийому коктейлю заборонено виходити на вулицю.

Пам’ятайте, що весною організм ослаблений, і не спішіть знімати шапки та пальта. Таке ускладнення, як менінгіт – частіше зустрічається у березні.

Наркоманія — шлях в безодню

Кожен із нас стикається у житті з великою кількістю проблем і труднощів, і кожен шукає свої шляхи їх вирішення. На жаль, нерідко стається так, що цим рішенням виявляється вживання хімічних речовин. Тоді людині здається, що світ вже не існує у своєму звичайному вигляді. У житті з’являється все більше ситуацій, в яких людина не знає, як собі зарадити. Такі проблеми безпосередньо чи опосередковано походять від вживання наркотиків і речовин наркотичної дії (опій, маріхуана, барбітурати, заспокійливі). У медицині такі проблеми називають хімічною залежністю.
Головними причинами поширення наркоманії серед молоді є звичайна цікавість, бажання спробувати наркотики навмисне, груповий примус і спокуса, відсутність тепла і захищеності в батьківському домі, спустошеність, ізоляція в суспільному житті. Однією з причин виникнення і розвитку наркоманії може бути, з одного боку, перенасиченість дозвіллям та розкошами, а з другого – бідний вибір розваг, байдикування молоді тощо.
Вживання наркотика, як правило, заняття анонімне, відбувається в інтимному колі. Наркоманом можна стати вже після того, як вперше спробуєш наркотичний “кайф”. Наркотик – це хімічний агент, який викликає ступор, кому або нечутливість до болю. В медичному розумінні наркотик – це психоактивна речовина, яка викликає залежність, призводить до вживання в небезпечних для здоров’я дозах і може викликати несприятливі соціальні наслідки.
Наркоманія – хворобливий психічний стан, який характеризується пристрастю до наркотиків (здебільшого нелегальною) наркотичною залежністю. Поведінка, яка проявляється в нав’язливому бажанні вживати наркотик постійно чи періодично для того, щоб відчути його дію на психіку або не чути дискомфорту в зв’язку з його відсутністю, є основною ознакою наркоманії.
Всі без винятку психотропи викликають зміни вищої нервової діяльності, знижуючи пізнавальні функції та емоційні реакції, які є найціннішими для молодого організму людини. Вживання наркотиків призводить до запаморочення, погіршення пам’яті, втрати свідомості, при особливих обставинах може наступити смерть.
Ознаки наркомана: блідий, нездоровий вигляд, сонливість, втрата ваги, підвищена чутливість до болю, головокружіння, тиск у скронях, нежить, подразнюючий кашель, позіхання, шлунково-кишкові розлади, надмірне вживання солодощів, різке розширення або звуження зіниць, почервоніння очей, свербіння, надмірне потовиділення, “гусяча шкіра”, тремтіння, гнійні нариви на кінцівках, жовтяниця.
Поведінка наркомана характеризується помітним сповільненням мови, частою брехнею, неврівноваженим характером, сильним зниженням працездатності, постійним носінням одягу з довгим рукавом (приховування місць ін’єкцій). Втім має вигляд п’яного без вживання алкоголю, і при цьому — вигляд отупіння.
Якщо ви побачили зміну поведінки або помітили якусь із ознак вживання наркотика, то є лише один шлях: треба з наркоманом чи без нього піти до лікаря-нарколога.
Не тіште себе тим, що ваша дитина чи близька вам людина вживає “лише” гашиш, а не героїн. Більшість тих, хто помер, починала з гашиша.
У будь-якому разі діяти потрібно невідкладно, кожен день може мати вирішальне значення. Тільки тверда позиція кожної свідомої людини нашого суспільства зможе перегородити шлях поширенню наркоманії серед підлітків і молоді.
Безумовно, у боротьбі з наркоманією необхідні державні заходи, насамперед — у протидії наркобізнесу. Але проблему неможливо вирішити без повного усвідомлення населенням масштабів лиха сьогодні і небезпеки, яку принесе наркоманія в майбутньому.

Профілактика і зниження алкогольної та наркозалежності серед дітей і підлітків.

Головні цінність суспільства - життя і здоров’я людини. В умовах ускладнення життя, між особистісних зв’язків і стосунків державний курс освітньої політики ва Україні передбачає пропаганду здорового способу життя, виховання здорового молодого покоління, якому жити і працювати в новій державі.

Основними причинами негативних змін у здоров’ї нації є погіршення економічної ситуації, низький рівень державного медичного обслуговування, несприятливі умови, соціальна напруженість. Україна підтримала Конвенцію ООН про постійний розвиток людства. Головне – це безпека кожної людини. Рівень безпеки залежить від стану навколишнього середовища, державної системи підтримки безпеки людства та індивідуальної захищеності.

1. Аналіз психолого-педагогічної літератури з проблеми дослідження.

Наркотики – це група речовин, які приводять до виникнення особливого стану – ейфорії, кайфу (стану фальшивої радості, райдужних, але необгрутованих марень, що супроводжуються приглушенням почуття відповідальності). Наркотики викликають підвищену, ненормальну, надмірну активність, психічне й рухове збудження.

До наркотичних речовин належить опіум, героїн, морфін, марихуана, різні болезаспокійливі речовини.

Вирощування маку й використання його з метою отримання наркотичного задоволення мало місце ще в 300 році до нашої ери; він вирощувався в Мексиці, Китаї, Індії, Камбоджі, В’єтнамі, Лівані, Туреччині, Афганістані. Опіумний мак досі вирощується в країнах Золотого Трикутника – Бірмі, Лаосі, Таїланді.

Першою людиною, яка зуміла знайти медичне застосування кокаїну, був Олександр Беннятт.

1874 року – дата отримання британцями героїну.

Героїн заборонений наркотик. Майже всі “героїнники” заражені гепатитом В і С серед них дуже багато хворих на СНІД і сифіліс.

Наркоманія – це психічне захворювання людей, які не зуміли сказати “Ні”. Вживання наркотиків було відоме ще в давнину. Ейфорія й неадекватні веселощі, а потім дивне заціпеніння, (стадії наркотичного сп’яніння) після вживання зілля з різних рослин неодмінно супроводжували грецькі вакханалії, релігійні свята мешканців джунглів Амазонки або верв їв Нілу.

У наші дні наркоманія стала хворобою незахищених верст суспільства, а точніше, найслабших його членів. Це для них, як їм здається, вона стала своєрідним способом виходу зі стресових ситуацій.

На кожні 10 тисяч жителів України припадає 17 наркоманів (дані на квітень 2000 року); 70 відсотків споживачів наркотиків молоді люди від 16 до 25 років. Що ж сприяє вживанню ними наркотиків?

Фактори, які впливають на початок уживання наркотиків серед молоді.

1) Передусім – мода, прагнення вписатися в те оточення, ту компанію, яка для молодої людини важлива, цікава і де споживання наркотиків – норма.

2) Можливо, молодь приваблює поширена помилка, начебто споживання наркотиків – ознака сучасного модного устрою життя.

3) Психологи вважають, що споживання наркотиків – один із щаблів віддалення від реального життя. А наступна – самогубство.

Серед інших причин можна назвати такі:

1) погані стосунки в родині, з близькими й друзями;

2) антисоціальна поведінка й гіперактивність дітей;

3) дружба з однолітками, які вживають наркотики;

4) нелюбов до школи, неуспіхи в навчанні;

5) економічні й соціальні труднощі;

6) погане оточення й розлад у суспільстві;

7) зміна місця навчання й проживання;

8) доступність наркотиків;

9) вживання наркотиків батьками;

10)позитивне ставлення до наркотиків;

11)спроба заглушити наркотиком біль чи втекти від неприємності.

Більшість людей, які вживають наркотики, ставлять себе вище за суспільство, його закони й норми, вважаючи себе найобдарованішими особистостями. Причина такої зарозумілості криється й в особливості дії багатьох наркотичних речовин.

Під час наркотичної ейфорії, крім підйому настрою, відчуття веселощів і радості, виникають викривлення в сприйнятті не тільки ситуації та стосунків людей, але й форми предметів, кольору, простору, часу й звуку. Творчі натури, які використовували наркотичне сп’яніння для стимуляції натхнення, загинули в розквіті років.

Шлях багатьох рок-музикантів та співаків, видатних акторів і художників обірваний наркотиками.

Чому важко позбутися споживання наркотиків? Бо переш, з чим стикається наркоман, - це потреба постійно збільшувати дозу для досягнення кайфу. Це відбувається при вживанні більшості наркотиків, особливо тих, які містять опій.

Постійне збільшення дози для отримання “кайфу” створює важко розв’язувані або зовсім не розв’язувані фінансові проблеми.

Це по-перше. По-друге, ефект сп’яніння. Розслаблення й комфорту дуже швидко зникає зовсім. Ін’єкції починають здійснювати тільки стимулювання. З’являється відчуття припливу сил, яких насправді стає дедалі менше й менше.

Нещасний уже не може жити, навчатися й працювати без диявольського зілля.

Як визначити, що людина перебуває у стані наркотичного сп’яніння?

1) У людини різко звужені (іноді сильно розширені) зіниці.

2) Рухи сповільнені, порушена координація, що можна перевірити, наприклад, попросивши пройти розподільною смугою декілька метрів.

3) Реакція при сприйнятті й відповіді на поставлені запитання уповільнена, своє ім’я та прізвище, говорить невиразно, мовлення її важко розібрати.

4) Поведінка зазвичай розвізна, продиктована надмірними веселощами або навпаки, пригніченістю.

5) Людина неадекватно оцінює події, що відбуваються.

Є й непрямі ознаки. Так, наркомани починають віддавати перевагу певному одягові: шкіряним курткам із заклепками, масивним ременям, роблять специфічні зачіски. Разом з тим вони чат ос недбалі в одязі й байдужі стосовно дотримання елементарних правил гігієни.

Прийшовши додому, незвично швидко ховаються у своїй кімнаті, у розмові уривчасті, не дивляться в очі. Вони безпричинно похмурі до агресивності або, навпаки, надмірну сміхотливі. Носять сорочки з довгими рукавами, щоб сховати сліди уколів у вену.

Якщо спочатку норка тик –це лише трихвилинне задоволення, то вже за місяць наркоман не може буз нього існувати.

Дуже швидко настає повне психологічне виснаження. Загальне виснаження організму в результаті вживання наркотиків настає вже через 2-3 роки. Людина втрачає здатність до найменших фізичних і психічних навантажень. Настає остаточна моральна й інтелектуальна деградація – повний розпад особистості. Повністю втрачаються попередні почуття й інтереси. Єдиною турботою стає добування будь-якими засобами й способами наркотику.

Позбавлення наркозалежності.

У разі появи симптомів наркозалежності необхідно звернутися по допомогу до батьків, шкільного психолога, до фахівців наркологічного відділення своєї поліклініки.

Майже в усіх містах України при звичайних поліклініках є наркологічні відділення, де подають медичну допомогу анонімно й безкоштовно.

Існує шість заповідей, як не стати жертвою наркоманії:

1) Перш ніж придбати порцію наркотичної речовини, гарненько подумай – а навіщо тобі це потрібно?

2) У жодному разі не погоджуйся передати пакунок із сумнівним вмістом навіть своєму другові.

3) Якою б заманливою не здавалося пропозиція спробувати трохи щастя – відмовся. За все треб врешті-решт платити.

4) Якщо, пробувавши наркотик або речовину, що його замінює, ти не проти повторити, не забувай – за все треба палити, а ціну ти вже знаєш.

RightLeft

Алкоголізм

Алкоголі́зм — захворювання, що викликається систематичним вживанням алкогольних напоїв, що характеризується потягом до них, призводить до психічних і фізичних розладів та порушує соціальні стосунки особи, яка страждає цим захворюванням. ^[1]. Найважчою стадією є синдром фізичної залежності від алкоголю, при якому раптове припинення його вживання може викликати такі абстинентні симптоми, як тремор, страх, галюцинації або марення (див. Біла гарячка)^[2].
Алкоголізм характерний психо-фізичною залежністю від алкоголю, основою якої є наявність алкоголю в обмінних процесах людського організму, розвивається внаслідок хронічного зловживання спиртними (алкогольними) напоями. У ширшому розумінні алкоголізм — сукупність шкідливих звичок, пов'язаних із зловживанням алкоголем, впливів на здоров'я, життя, працю і добробут людей. Психологічно має дві стадії: звичка та хвороба.
Алкоголізм, або алкогольна залежність, асоціюється з рядом ознак:

1.     Хворобливий потяг до алкоголю;

2.     Ріст толерантності (зростає витривалість до великої кількості алкоголю);

3.     Втрата кількісного контролю;

4.     Наявність синдрому відміни або абстинентного синдрому.

Однозначним є визначення впливу алкоголю на організм людини, як порушення нормального функціонування, що характерне появою різного роду соматичних захворювань. Ці захворювання разом із алкоголізмом на 15—17 років вкорочують життя людини. Понижена працездатність мозку, яка спричинює негативні зміни в центральній нервовій системі, особливо процесів мислення, пам'яті, уяви, сприйняття, відчуття. Перш за все відбувається отруєння кори головного мозку, де концентрація алкоголю на 60—70% більша, аніж в крові. Аналогічні показники простежуються і на потомстві. Відхилення фізичного й розумового розвитку дітей з'являються як результат зачаття в нетверезому стані, або вплив алкоголю на плід, що розвивається в утробі матері. Виникає загроза епілепсії у дітей, оскільки алкоголь вільно проникає у плід через плаценту, пошкоджує нервову систему.
Алкоголь — наркотична отрута, що діє насамперед на нервові клітини кори головного мозку. При цьому значно ослаблюється процес гальмування і відносно переважає процес збудження. Великі дози алкоголю роблять паралізуючий вплив на деякі відділи центральної нервової системи. При ураженні центрів довгастого мозку настає порушення терморегуляції, дихання і серцевої діяльності—так званий коматозний стан. Алкоголізм викликає глибокі розлади діяльності шлунково-кишкового тракту, печінки, органів дихання, нирок, статевих залоз та ін. Організм алкоголіка втрачає опірність до захворювань. Алкоголізм зумовлює стійкі порушення психіки, велике зниження працездатності, швидку стомлюваність, ослаблення пам'яті, деяку безтурботність, брехливість, несталість настрою, дратливість і схильність до конфліктів. На ґрунті алкоголізму бувають запої, розвиваються різні психози—біла гарячка, корсаковський психоз та ін. Алкоголізм призводить до побутових і виробничих травм, аварій на транспорті, злочинів, порушень правил громадської поведінки, руйнування сім'ї.
Хронічний алкоголізм, або алкогольна наркоманія, — хвороба, при якій у людини з'являється неймовірний потяг до спиртних напоїв, спостерігається симптоми астенії і абстиненції та інші алкогольні розлади. Самопочуття алкоголіка дуже пригнічене, він невпевнений в собі, часом кається, лякається. Характер різко погіршується, сон короткочасний і поверхневий, він бачить жахливі сни. Водночас підвищується опірність організму до алкогольного отруєння. В стадії побутового п'янства звичайні дози алкоголю вже недостатні. Ще одна ознака алкоголізму — ослаблення захисних рефлексів — блювоти, нудоти, слиновиділення. При вживанні великих доз алкоголю спостерігається галюцинації, гострі психози, втрата пам'яті. З'являється нестійкий мотив поведінки, хворий здійснює вчинки, не властиві йому раніше. У алкоголіка відсутня цілеспрямованість. Він ніколи не доводить розпочату справу до кінця.

Алкоголік

"Алкоголік" - це людина яка внаслідок стабільного (хочаб раз на три дні протягом 6-8 місяців) вживання алкоголю відчуває психо-фізичну залежність від нього.
Поведінка алкоголіка на 1-ій стадії сп'яніння: нервується, йому властиві спалахи гніву, озлобленості, буяння, він втрачає почуття відповідальності за свої вчинки, прихильний до вихваляння і агресії. Також вони ніколи не визнають себе залежними, абсолютна більшість алкозалежних сильно нервують(інколи зі спалахами ярості) коли чують в свою адресу "АЛКОГОЛІК".
Близько 65% алкозалежних мають повну сім'ю і є досить заможними людьми. Але останні роки свого життя вони часто проводять в абсолютній самотності і злиднях.

Шкідливість куріння

1. Куріння як зло

Куріння - не нешкідливе заняття, яке можна кинути без зусиль. Це

справжня наркоманія, і тим більше небезпечна, що багато хто не приймає

серйозно.

Нікотин - одна з найнебезпечніших отрут рослинного походження. Птахи

(горобці, голуби) гинуть, якщо до їх дзьоба всього лише піднести скляну

паличку, змочену нікотином. Кролик гине від 1/4 краплі нікотину, собака

- від 1/2 краплі. Для людини смертельна доза нікотину складає від 50 до

100 міліграм, або 2-3 краплі. Саме така доза поступає щодня в кров після

викурювання 20-25 сигарет (у одній сигареті міститься приблизно 6-8

міліграм нікотину, з яких 3-4 міліграм потрапляє в кров). Протягом 30

років курець викурює приблизно 20000 сигарет, або 160 кг тютюну,

поглинаючи в середньому 800 г нікотину. Систематичне поглинання

невеликих, не смертельних доз нікотину викликає звичку, пристрасть до

куріння. Нікотин включає в процеси обміну, що відбуваються в організмі

людини, і ставати необхідним. Діти, що живуть в накурених приміщеннях,

частіше і більше страждають на захворювання органів дихання. У дітей

батьків, що палять, протягом першого року життя збільшується частота

бронхітів і пневмонії і підвищується ризик розвитку серйозних

захворювань. Тютюновий дим затримує сонячні ультрафіолетовий промені,

які важливі для дитини, що росте, впливає на обмін речовин, погіршує

засвоюваність цукру і руйнує вітамін. З, необхідний дитині в період

зростання. У віці 5-9 років у дитини порушується функція легенів.

Внаслідок цього відбувається зниження здатностей до фізичної діяльності,

що вимагає витривалість і напруги. У дітей, матері яких палили під час

вагітності, є схильність до припадків. Вони значно частіше захворюють

епілепсією. Діти, що народилися від матерів, щопалять, відстають від

своїх однолітків в розумовому розвитку. Українськими і зарубіжними

ученими встановлено, що алергизуючою дією володіє нікотин і сухі

частинки тютюнового диму. Вони сприяють розвитку багатьох алергічних

захворювань у дітей, і чим менша дитина, тим більшу шкоду заподіює його

організму тютюновий дим. Куріння підлітків, в першу чергу, позначається

на нервовій і серцево - судинній системах. У 12-15 років вони вже

скаржаться на перепочинок при фізичному навантаженні. В результаті

багаторічних спостережень французький доктор Декалзне ще 100 років тому

дійшов переконання, що навіть незначне куріння викликає у дітей

недокрів'я, розлад травлення. Куріння негативно впливає на успішність

школяра. Число неуспішних зростає в тих класах, де що більше палять.

Куріння школярів уповільнює їх фізичний і психічний розвиток. Чим раніше

діти, підлітки, хлопці, дівчата познайомляться з курінням і почнуть

палити, тим швидше звикнуть до нього, і надалі відмовитися від куріння

буде дуже важко.

Виявляється: якщо людина палить в день від 1 до 9 сигарет, то скорочує

своє життя (в середньому) на 4,6 роки в порівнянні з некурящими; якщо

палить від 10 до 19 сигарет, то на 5,5 роки; якщо викурених 20 до 39

сигарет - на 6,2 роки. Тривало і багато палять в 13 разів частіше

захворюють стенокардією, в 12 - інфарктом міокарду, в 10 разів -

виразкою шлунку і в 30 разів раком легенів. Учені з'ясували, що куріння

в два рази небезпечніше для організму, що росте, чим для дорослого.

Серце у того, що палить робить в добу на 15 тисяч скорочень більше, а

живлення організму киснем і іншими необхідними речовинами відбувається

гірше, оскільки під впливом тютюну кровоносні судини у підлітка

стискаються. Учені з'ясували, що в тютюні міститься маса отруйних

речовин. Серед них найбільш відомий нікотин: по своїй отруйності він

рівний синильній кислоті.

Учені провели дослідження, і виявилось, що на організм дівчинки тютюн

діє набагато сильніше: «в'яне шкіра», швидше сипне голос.

За останні десятиліття учені з'ясували, що у людей тих, що не палять

стали виявлятися хвороби, властиві курцям. Причина? Люди, що не палять, 

тривалий час знаходилися в приміщенні разом з курцями. При курінні в

організм людини проникає 20-25% отруйних речовин, а 50% разом з димом,

що видихається, поступають в повітря. А їм дихають люди, що оточують

курця. Виходить, ті, що не палять «палять». З'явився навіть спеціальний

термін -«пасивне» куріння.

Навіть в США, при всьому засиллі тютюнової реклами, десятки мільйонів

американців кинули палити. Теж саме відбувається і в Англії, Швеції і

Фінляндії. Норвегія твердо вирішила стати некурящою нацією до нового

століття. У багатьох країнах прийняті закони, що забороняють підліткам

палити.

У нашій країні не можна палити в Палацах спорту, басейнах, спортзалах,

учбових і медичних закладах, санаторіях і курортах, і на транспорті.

Так чому ж все-таки продають сигарети в кіосках? Так тому, що, на жаль,

категоричним заборонам не завжди вплинеш на завзятого курця. Всякого

роду саморобки, сурогати куди вредніше, чим тютюн, приготовлений у

фабричних умовах. Просто заборонити людям палити, напевно, ще не

можливо, а ось переконати кинути палити можна.

Шкода тютюну доведена, багато людей кинули палити, йде боротьба проти

«пасивного « куріння». Прихильники ж тютюну часто посилаються на те, що

багато видатних людей, наприклад, Дарвін, Ньютон, А. М. Горький,

композитор С. В. Рахманінов і навіть учений-терапевт С. П. Боткін -

палили. Означає, куріння не заважало їм досягти успіхів? Хочу привести

тут деякі вислови відомих діячів культури і науки. Письменник А. Дюма

-молодший: «.я відклав свою сигарету і присягнувся, що ніколи не

палитиму. Цю клятву я твердо стримав і цілком переконаний, що тютюн шкодить мозку так само безумовно, як і алкоголь». 

Л. М. Толстой, кинувшипалити, сказав так: «я став іншою людиною. Просиджую до п'яти годин підряд за роботою, встаю абсолютно свіжим, а раніше, коли палив, відчував втому, запаморочення, нудоту, туман в голові».

 Великий лікар С.П. Боткин був завзятим курцем. Вмираючи, ще порівняно не старим (57 років), він сказав: “Якби я не палив, то прожив би ще 10-15 років”.Скільки б ще він зробив би для науки, для порятунку людей, але, на жаль,не зумівши позбавитися від своїй згубній звичці, не зміг врятувати і

себе.

А ось думка видатного шахіста А. Альохіна: «никотин послабляюче діє на

спомин, руйнує нервову систему і ослабляє силу волі - здатність, таку

необхідну для шахового майстра. Я можу сказати, що сам одержав

упевненість у виграші матчу за світову першість лише тоді, коли

відучився від пристрасті до тютюну».

Так говорили про шкоду куріння для розумової роботи дорослої людини

видатні люди. Якщо ж вести мову про підлітків, то потрібно заявити

категоричніше: РОЗУМОВА ПРАЦЯ І КУРІННЯ - НЕСУМІСНІ!

Багатократний чемпіон країни по ковзанах І. Аніканов писав: «вважаю, що

мої спортивні досягнення неабиякою мірою пов'язані з повною стриманістю

від куріння. Моя гаряча рада всім - відмовитися від цієї шкідливої

звички». Прислухатися до цієї ради.

При першому куріння дере в горлі, прискорено б'ється серце, в роті з'являється осоружний смак. Всі ці неприємні відчуття, пов'язані з першою сигаретою, не випадкові. Це захисна реакція організму, і треба нею скористатися - відмовитися від наступної сигарети. Поки не наступила година, коли зробити це буде не так легко.

Подумай про те, що ми тобі розповіли. Якщо ти вважаєш, що шкода, яка

наноситься курінням твоєму здоров'ю маячить десь далеко і мине тебе, -

ти помиляєшся. Подивися уважно на дівчину, що палить, на колір її

обличчя, шкіру, пальці, зуби, зверни увагу на її голос. Ти можеш

відмітити зовнішні ознаки тютюнової інтоксикації.

Деякі вважають, що сигарета додає дівчатам елегантності. Швидше, вона

додає їй вульгарності.

2. Загальні наслідки куріння

1.       Легенево-дихальна система

У області дихальних шляхів великого перетину розвивається кашель і

активізується виділення мокроти. Малі дихальні шляхи запалюються і

звужуються. Тривала дія диму надає ушкоджувальну дію на вії епітелію і

утрудняє їх нормальне функціонування. Хронічний бронхіт курців приводить

до порушення виділення слизу за допомогою вій. У легких курців

виявляється підвищений вміст запалених клітин. Напади астми відбуваються

частіше і набувають важчої форми. Виникає схильність до рецидивів

респіраторних інфекцій.

2.       Серцево-судинна система

Після кожної викуреної сигарети підвищується  тиск крові. Також

збільшується число ударів серця. Крім того, сигаретний дим викликає

звуження судин периферичних артерій. Разом з цим куріння сприяє розвитку

станів, що приводять до утворення тромбів, унаслідок: прискореної

агрегації і адгезії тромбоцитів; підвищення рівнів фібріногена в плазмі

і в'язкості крові; скорочення періоду життя тромбоцитів і часу згортання

крові.

Що міститься в тютюновому диму? Окис вуглецю, який зв'язується з

гемоглобіном, приводячи до підвищення рівня карбоксигемоглобіну, який

може перевищити відповідний рівень у некурящих в 15 разів. Таким чином,

скорочується об'єм гемоглобіну, що доставляє кисень.

Куріння приводить до підвищення загального змісту холестерину в

сироватці крові і рівня вільних жирних кислот в плазмі. Куріння також

підсилює ризик настання раптової смерті і розвитку атеросклерозного

захворювання периферичних судин, що, у свою чергу, підвищує ризик

омертвляння тканини і ампутації кінцівок у таких пацієнтів. Разом з цим

куріння найбезпосереднішим чином взаємозв'язане з гіпертензією і

підвищенням змісту холестерину в крові, що підвищує ризик розвитку

коронарної хвороби і серцево-судинної хвороби. Куріння підвищує ризик

виникнення ішемічної хвороби серця у жінок, що приймають оральні

контрацептиви.

3.       Онкологічні захворювання

Ще в 20-х років минулого сторіччя висловлювалися припущення про зв'язок

куріння і онкологічними захворюваннями. Проте незаперечні докази були

одержані лише в 50-і роки. Як було доведено досвідченим шляхом,

сигаретний дим містить три групи концерагенів (поліциклітичні,

ароматичні вуглеводні, специфічні тютюнові нітрозаміни, радіоактивні

елементи), а також канцерогени, що діють як стимулятори зростання

пухлин. Численні дослідження, зокрема включені в екскременти на

тваринах, дозволяють зв'язати куріння з багатьма формами злоякісних

новоутворень.

Куріння є основною причиною виникнення злоякісних новоутворень губи,

порожнини рота і глотки, гортані, стравоходу, трахеї, бронхів і легенів.

95% померлих від раку легенів (за статистичними даними, одержаними в

різних країнах) були злісними курцями, що викурюють 20-40 сигарет в

день, тобто можна стверджувати, що практично всі випадки смерті від раку

легенів безпосередньо пов'язані з курінням. Причому серед хворих раком

гортані ті, що палять, складають 80-90%.

Поєднання куріння і вживання алкоголю збільшує ризик виникнення раку

стравоходу в 9-15 разів і рак шлунку в 9.5 разу, чим у некурящих. Крім

того, виявлений високий ступінь зв'язку між курінням і раком сечового

міхура, раку молочної залози (20%).

4.       Інші клінічні наслідки

Вагітна, що палить, піддає себе, підвищеному ризику можливого викидня,

народження мертвої дитини або дитини з низькою масою тіла. Серед курців

частіше зустрічається виразка шлунку і дванадцятипалої кишки; більш

того, у разі такої виразки небезпека летального результату у тих, що

палять вище, ніж у некурящих хворих. Крім того, септичні виразки у

курців погано піддаються лікуванню.

У декількох дослідженнях було показано, що на якість шкіри впливає

схильність тютюновому диму, незалежно від віку і дії сонця. Курці, як

видно, випробовують ранішу і більш виражену зморшкуватість особи,

особливо навколо очей і рота, залежно від кількості викурюваних сигарет

і тривалості схильності дії диму. У багатьох людей, що палять,

розвивається "обличчя курця" або зморшки на обличчі. Лицьові зморшки

розходяться під правильними кутами від верхньої і нижньої губ чи ж

неглибокі зморшки з'являються на щоках і нижній щелепі.

Дим може впливати на шкіру декількома шляхами. Зовнішня дія дратівливих

хімічних речовин диму може сприяти хронічній косоокості, сухості або

роздратуванню шкіри чи ж обумовлювати пошкодження сполучної тканини.

Було також показано, що куріння завдає збитку колагену і еластину, тобто

речовинам, які також важливі для збереження пружності шкіри

3. Вплив куріння на дівчат і жінок

Аналіз даних 20-річного моніторування поширеності паління серед жінок,

проведеного Інститутом кардіології АМН України, зламав традиційне

уявлення про тютюнопаління як суто чоловічу проблему в Україні і

показав, що частота цього фактора в різних вікових групах жінок

збільшилася в 3-4 рази. Загалом у даний час майже кожна п'ята жінка віку

20-59 років, що живе в місті, є активним курцем, у той час як наприкінці

70-х років курила кожна двадцята. Негативна тенденція до збільшення

цього показника серед жінок супроводжується збільшенням інтенсивності

куріння: переважають жінки, що викурюють щодня до 10 цигарок (60,7%).

Починаючи з 30-річного віку, кожна третя жінка викурює щодня від 10 до

20 сигарет. Більше пачки на день викурюють 6-7% жінок віком 20-49 років

і 15% жінок віком 50-59 років.Одним з несприятливих факторів паління

серед жінок репродуктивного віку є продовження паління під час

вагітності. Анкетування жінок-курців показало, що 29,7% з них, зменшивши

кількість цигарок, продовжували курити в першу половину вагітності, а 5%

- до пологів.

Помітною рисою курців-жінок є більш пізній вік початку паління порівняно

з чоловіками. У жінок початок куріння зумовлений бажанням активно,

усвідомлено долучитися до паління. Серед причин початку куріння, при

анкетуванні найбільше названо стресові ситуації, пов'язані з роботою,

конфлікти в особистому житті; 15,3% жінок вважають, що паління допомагає

їм у створенні іміджу сучасної жінки, 12% - розглядають його, як фактор,

що допомагає подолати самотність, сприяє комунікабельності, 12,2% не

змогли сформулювати конкретну причину.

Жінки, які палять, частіше страждають непліддям. 

Ризик кровотечі і спонтанного аборту під час вагітності вищий, ніж у

жінок, які не палять. 

Менопауза (припинення циклічної діяльності яйників) швидше настає у

жінок, які палять. Відповідно, жінки, які палять, старіють швидше. 

Схильність до тромбоутворень і ризику розвитку тромбоемболій на фоні

прийому комбінованих пероральних контрацептивів значно вищий у жінок,

які палять, особливо після 35 років. 

Існує дуже багато доказів того, що куріння до настання і під час

вагітності шкідливе для дитини, оскільки погіршується транспортування

кисню і поживних речовин. Причому, немає прямої залежності між кількістю

викурених цигарок і їх шкідливістю.

Вчені з Мюнхенського Університету дослідили, що жінки, які планують

вагітність, повинні відмовитись від куріння не тільки з метою

профілактики перинатальної патології, недостатньої маси тіла при

народженні, синдрому раптової смерті новонароджених, ризику виникнення

бронхіальної астми, відставання в розумовому розвитку, але й для

зниження ризику розвитку ожиріння у своїх дітей. Діти, матері яких

курили під час вагітності, страждали ожирінням в два рази частіше. Окрім

цього, у них було на 43% вище ймовірність мати надлишкову вагу, ніж у

дітей, матері яких не курили. Ризик ожиріння і надлишкової ваги зростав

в міру збільшення кількості цигарок, які випалювали вагітні матері. При

цьому ця залежність зберігалась навіть після врахування таких важливих

факторів, як освітній рівень батьків і тип вигодовування дитини.

Досліджено, що зниження лібідо в 2,5 рази частіше зустрічається у жінок,

які палять, це повязано з тим, що нікотин сприяє звуженню судин статевих

органів.

Пасивне куріння:

Отруєнню нікотином і продуктами неповного згорання під час куріння в

однаковій мірі піддаються не тільки людина, яка палить, але й оточуючі

її люди. 

Вчені Університету Каліфорнії прийшли до висновку, що у активних і

пасивних курців погано заживають рани і частіше утворюються рубці.

Виявилося, що фібробласти - клітини, які відіграють основну роль у

заживленні ран, під впливом куріння не здатні швидко рухатись в ділянку

пошкодженої тканини, концентруються на краю рани, перешкоджаючи

нормальному затягуванню рани і сповільнюючи заживлення.

Шкіра рук і обличчя хронічного курця набуває жовтувато-сірого кольору,

швидше зневоднюється, внаслідок чого утворюються зморшки. З часом

формується жовтий наліт на зубах, якого важко позбутися, і неприємний

запах з рота.

З часу відкриття в тютюновому димі канцерогенних амінів, які здатні

стимулювати мутації в генах супресії пухлин, що контролюють ріст ракових

клітин, і в самому онкогенезі, доведено не останню роль куріння у

виникненні злоякісних новоутворень. Викурюючи щоденно більше 10 цигарок,

курець, тим самим, в 24 рази більше ризикує захворіти на рак легень.

Окрім того, куріння є одним з факторів ризику виникнення ішемічної

хвороби серця, синдрому раптової коронарної смерті, хронічних

захворювань легень.

21 травня 2003 року на Всесвітній асамблеї охорони здоров'я повноважними

представниками урядів усіх країн світу було одноголосно затверджено

Рамкову Конвенцію з контролю над тютюном (РККТ). РККТ – це перший в

світі міжнародний правовий договір у сфері суспільного здоров'я, є

документом, що накладає юридичні зобов'язання і пропонує підхід, який

можна зустріти в численних договорах з прав людини і з охорони

навколишнього середовища. РККТ підготовлена в результаті майже 4-річних

переговорів 192 країн-членів Всесвітньої організації охорони здоров'я

(ВООЗ) та містить перелік заходів, покликаних зменшити руйнівний вплив

тютюну на здоров'я та економіку.

В березні 2004 року РККТ підписали у 101 країні, а це означає, що більше

половини країн світу підтримали цю угоду, зобов'язуючись ліквідувати

тютюнову рекламу і спонсорство тютюнових виробів.

Рамкова конвенція чітко визначила ефективні заходи (цінові і податкові

заходи, вимоги до упаковки і маркування тютюнових виробів, заборона

реклами та обмеження спонсорства тютюнових виробів, регулювання

розкриття інформації про склад тютюнових виробів, заборона продажу

тютюну неповнолітнім та ін.), які дозволяють зупинити тютюнову епідемію,

для подолання якої необхідні узгоджені дії всього міжнародного

співтовариства, тому що ця епідемія охопила весь світ.

4. Профілактика

Які ж ті самі заходи, завдяки яким розвинені країни позбавляються від

куріння. Перш за все, це повна заборона на рекламу тютюнової продукції і

пропаганда не куріння. Особливо варто відзначити пакет заходів

економічної дії на курців. У багатьох фірмах і компаніях некурящим

співробітникам виплачуються щомісячні премії. Дійсно, курець періодично

відривається від роботи для ухвалення чергової дози нікотину, тобто

продуктивність праці у нього знижується. За меншу продуктивність - менше

і оплата праці. Цей метод був визнаний найефективнішим. Наступний по

ефективності метод - це заборона на куріння в суспільних місцях, в т.ч.

на вулиці. Логіка дуже проста: курець димом тютюну надає шкідливу дію на

тих, що його оточують. У нас же особливо нетерплячі і біс культурні

особи палять вже в підземних переходах метро.

Що стосується куріння серед підлітків, то спочатку привабливим чинником

є бажання виглядати дорослим, лише потім звичка укоріняється, і

вступають в дію чинники залежності. Таким чином, за рахунок

вищеперелічених заходів, понизивши привабливість куріння серед дорослого

населения, можна усунути тягу до цього у підлітків.

Для скорочення куріння можна застосовувати багато різних заходів: строге

обмеження місць для куріння, штрафи, створення мережі медичних установ,

що спеціалізуються на лікуванні цього виду проблеми і т.д. Кажучи про

допомогу некурящим, можна запропонувати безкоштовне лікування і

санаторний відпочинок страждаючим від алергії на тютюн і від зараженості

організму продуктами диму сигарет. Але все це вимагає перегляду, як

економічної, так і соціальної політики держави, в якій ми живемо.

                               СНІД

СНІД, або Синдро́м набу́того імунодефіци́ту — важке інфекційне захворювання, спричинене вірусом імунодефіциту людини (ВІЛ), який вражає імунну систему людини, знижуючи при цьому протидію організму захворюванням.
Під егідою Всесвітньої Організації Охорони Здоров'я діє міжнародна медична організація AIDS Care Education and Training з метою профілактики і турботи про людей хворих на СНІД у різних країнах Європи, Африки, Азії, Америки й Австралії.
1 грудня з 1988 року відзначається як Всесвітній день боротьби зі СНІДом.

Загальні відомості

Синдром набутого імунодефіциту вперше було зафіксовано в США у 1983 році. Впродовж двох місяців хворий помер. Сьогодні за добу у світі чотириста тисяч осіб заражується цією хворобою. Сам по собі СНІД не є смертельною хворобою, але функціонування його вірусу в організмі впливає на імунну систему так, що навіть проста нежить може призвести до смерті людини.
Збудник — вірус, що має вигляд спіралі у трикутній серцевині. Він носить назву ВІЛ (вірус імунодефіциту людини) і має три типи: ВІЛ 1 та ВІЛ 2, що є дуже поширеними у Західній Європі, та ВІЛ 3, на який страждають переважно американці та африканці. Вірус вражає Т-лімфоцити, що служать для його розмноження, та макрофаги, що розносять його по організму.
ВІЛ руйнує Т-лімфоцити, і це призводить до втрати організмом захисних реакцій, внаслідок чого активізується, так звана, умовно-патогенна флора організму і різко підвищується ймовірність смертельних запалень, уражень нервової системи, розвитку онкологічних захворювань.
Джерело інфекції — безпосередній носій ВІЛу. Зараження можливе при:^[1]:

• статевому контакті з інфікованим;
• кровообміні з інфікованим (в тому числі при ін'єкційному вживанні наркотиків);
• вигодовуванні грудним молоком інфікованою матір'ю малюка^[2].

Якщо ВІЛ-інфікована жінка народжує дитину, то за останніми дослідженнями, ця дитина не обов'язково має бути носієм вірусу^[3]. При проведенні антиретровірусної терапії ризик передати вірус від матері до дитини знижується до 6 відсотків.
ВІЛ не передається через поцілунок, спільному користуванні туалетом або ванною, посуду, при рукостисканні, через укуси комах^[4].

Період «вікна»

Період «вікна» — час, коли вірус ВІЛ присутній в крові людини, але аналіз на антитіла до нього ще є негативним. В цей період людина може передавати вірус іншим. Становить від двох місяців до шести місяців^[5].
Симптоми
У більшості людей після зараження ВІЛ не спостерігається жодних симптомів. Іноді через кілька днів після інфікування з'являються симптоми, що нагадують грип: збільшення лімфовузлів, лихоманка, втрата 10% ваги тіла впродовж двох місяців, слабкість. Проте ці симптоми за кілька тижнів минають самі по собі. Безсимптомний етап розвитку хвороби може тривати до 10 років^[6].

Діагностика СНІДу

Оскільки ранній період ВІЛ-інфекції часто є безсимптомним, лікарі та інший медичний персонал можуть виявити його лише за допомогою дослідження крові пацієнта на наявність у ній антитіл (протеїнів, за допомогою яких організм бореться з хворобою) до компонентів ВІЛ. Кількість антитіл у крові піднімається до рівня, який вдається зареєструвати за допомогою наявних сьогодні методів дослідження, приблизно за 1 — 3 місяці після зараження, а до рівня, здатного давати позитивний результат в обстеженнях за допомогою стандартних тестових систем, лише за 6 місяців. Людей, що мають контакт з вірусом, потрібно обстежувати на наявність ВІЛ-інфекції, як тільки пройде час, необхідний для нагромадження в крові противірусних антитіл. Завдяки ранній діагностиці вони можуть отримати адекватне лікування у період, коли їхня імунна система найбільше спроможна боротися з ВІЛ, і таким чином запобігти розвитку деяких опортуністичних інфекцій (див. розділ «Лікування»). Крім того, своєчасне виявлення інфекції спонукає пацієнтів утримуватися від вчинків, які могли б стати причиною зараження інших осіб. Для діагностики ВІЛ-інфікування лікарі користуються тестовими наборами двох типів: ELISA та Western Blot. Якщо ймовірність наявності інфекції в організмі велика, а обидва тести дають негативний результат, лікарі можуть вдатися до пошуків у крові власне віруса або порадити пацієнтові повторно пройти тести пізніше, коли існуватиме вища вірогідність накопичення необхідної кількості антитіл у крові. Діти, що народжуються від ВІЛ-інфікованих матерів, теж можуть бути вражені вірусом, але можуть бути і неінфікованими, проте у будь-якому випадку протягом перших кількох місяців життя мають у крові антитіла, отримані від матері. За відсутності симптоматики вірогідний діагноз ВІЛ-інфекції за допомогою стандартних тест-систем може бути поставлений лише у дітей віком понад 15 місяців. У цьому віці наявність антитіл матері у крові дитини є малоймовірною, проте у випадку інфікування організм починає виробляти власні антитіла. Нові технології виявлення самого вірусу використовуються для діагностики ВІЛ-інфекції у дітей віком від 3 до 15 місяців. Нині проводяться випробування кількох тест-систем діагностики ВІЛ-інфекції у дітей віком до 3 місяців.

Швидкі експрес тести на ВІЛ

Швидкі експрес тести дозволяють отримати результат протягом 10–30 хвилин без використання спеціального лабораторного обладнання для проведення імуно-ферментного аналізу. Матеріалом для дослідження можуть бути зразки сечі, слини, цільної крові, сироватки або плазми крові.
Експрес тести мають високу чутливість та специфічність (точність близько 99,5%) і можуть використовуватися як в домашніх умовах так і в лікувальних закладах. ВООЗ і Глобальний фонд рекомендують впровадження швидкої діагностики в програмах, пов'язаних з ВІЛ-інфекцією/СНІДом.

Профілактика хвороби

Оскільки вакцини проти СНІДу не існує, єдиним способом запобігти інфекції є уникнення ситуацій, що несуть ризик зараження, таких як спільне використання голок та шприців або практикування небезпечних статевих відносин.
Багато людей, інфікованих вірусом імунодефіциту, не мають симптомів захворювання. Отже, неможливо знати напевно, що статевий партнер ВІЛ-неінфікований, якщо немає повторних негативних результатів його перевірки на інфікованість. Це, звичайно, за умови, що за час, який минув з моменту останнього обстеження, він не вступав у потенційно небезпечний статевий контакт.
Варто або зовсім не вступати у статеві зносини, або користуватися презервативами з латексу, які забезпечують лише частковий захист під час орального, анального чи вагінального статевого акту. Слід використовувати лише латексні презервативи, для змащування яких застосовуються змазки на основі води.
Хоча деякі лабораторні дослідження і свідчать про те, що сперматоцидні засоби можуть знищувати вірус імунодефіциту, не встановлено, що ці препарати здатні запобігати зараженню.
Ризик передачі інфекції від матері до майбутньої дитини значно зменшується, якщо вона під час вагітності та пологів приймає AZT, а її дитина отримує цей препарат протягом перших шести тижнів життя.
Профілактичні заходи. Основна умова — Ваша поведінка.
1.Спеціальне виховання дітей і лекції для дорослих в питаннях захисту і запобігання.
2.Статеві контакти — найбільш розповсюджений шлях передачі вірусу. Тому надійний спосіб запобігти зараження — уникати випадкових статевих контактів, використання презерватива.
3.Вживання ін'єкційних наркотиків не тільки шкідливо для здоров'я, але і значно підвищує можливість зараження вірусом. Як правило, ті хто вводять внутрішньовенні наркотики, використовують загальні голки і шприци без їхньої стерилізації.
4.Використання будь-якого інструментарію (шприци, системи для переливання крові) як у медичних установах, так і в побуті при різний маніпуляціях (манікюр, педикюр, татуювання, гоління тощо) де може міститися кров людини, зараженого ВІЛ, потрібно їхня стерилізація. Вірус СНІДу не стійкий, гине при кип'ятінні миттєво, при 56С градусах протягом 10 хвилин. Можуть бути використані і спеціальні дезрозчини. Спирт не знищує ВІЛ.
5.Перевірка донорської крові обов'язкова.
Сорок два мільйони чоловіків, жінок і дітей інфіковані в даний час вірусом імунодефіциту людини, що викликає СНІД. Щодня заражається ще більш 6 тисяч чоловік і якщо не вживати термінових заходів, до кінця десятиріччя число інфікованих досягне 110 мільйонів.

СНІД в Україні

За результатами дослідження, проведенного Міністерством охорони здоров'я України спільно зі Світовим банком (за фінансової підтримки Міжнародного альянсу з ВІЛ/СНІД в Україні, Глобального фонду боротьби зі СНІДом, туберкульозом і малярією та за технічної допомоги ЮНЕЙДС), точна кількість ВІЛ-інфікованих в Україні невідома.
З 1987 року по березень 2005 року в Україні офіційно зареєстровано 768750 осіб ВІЛ-інфікованих громадян України та 314 іноземців.
Україна, відповідно до доповіді ООН в 2005 році, посідала 6-е місце у світі за рівнем поширення епідемії ВІЛ/СНІД. За оцінками Об'єднаної програми ООН з ВІЛ/СНІД (ЮНЕЙДС) і ВООЗ, кількість ВІЛ-інфікованих в Україні 2003 року визначалася на рівні 360 тисяч осіб (у межах 170—580 тис. осіб) віком 15-49 років (не менше 1,4% дорослого населення).
За деякими оціночними розрахунками, на початок 2005 року кількість ВІЛ-інфікованих могла становити 448—491 тис. осіб (близько 1,8% населення віком 15-49 років).
Аналіз офіційних даних щодо поширення ВІЛ-інфекції свідчить, що епідемія триває з тенденцією до дальшого зростання в усіх регіонах України, але поширення по країні нерівномірно. Найбільше ВІЛ-інфікованих в Дніпропетровській, Одеській, Миколаївській і Донецькій області.

Стан на 2010 рік

За даними ООН, поширення епідемії СНІДу в світі в цілому сповільнилися. За останні 5 років кількість виявлених випадків зараження ВІЛ/СНІД скоротилась на 20%^[7]. Натомість в Україні серед країн Східної Європи і Центральної Азії ступінь поширеності ВІЛ/СНІД найвищий, серед дорослого населення він складає 1,1%^[8]. Щодня в Україні реєструється 48 випадків захворювання ВІЛ-інфекцією^[7]. Також в Україні зростає кількість ВІЛ-інфікованих жінок^[9].
За оцінками експертів, до 2014 року загальна кількість ВІЛ-інфікованих громадян України становитиме від 479 до 820 тисяч^[10]. 479 тис. осіб — число, яке передбачає оптимістичний сценарій, можливий за доступності антиретровірусної терапії для 50% тих, хто її потребує, а також за умови успішного виконання Національної програми протидії ВІЛ/СНІД. В той же час, за песимістичним сценарієм, антиретровірусна терапія буде доступна лише для 5% тих, хто потребує. За прогнозами, 2014 року це дасть 820 тис. ВІЛ-інфікованих, що становитиме 3,5% дорослого населення.
За результатами прогнозу, в 2014 році 36-43% від загальної кількості ВІЛ-інфікованих та 31-38% числа смертей від СНІД в Україні припадатимуть на Дніпропетровську, Одеську, Миколаївську та Донецьку області. 2014 року прогнозні показники смертності від СНІД у цих областях в 1,5-2,1 рази будуть перевищувати середні показники по країні. Щорічні витрати на лікування СНІД можуть досягнути в 2014 р. 630 млн грн (за найгіршим сценарієм).

Хронологія

• 1978 — у хворих чоловіків-гомосексуалістів в США, Швеції та на Гаїті було зареєстровано схожі захворювання, які в подальшому назвуть СНІД.
• 1981 — в США виявлено велику кількість випадків саркоми Капоші (рідкісний вид раку шкіри) у молодих чоловіків-гомосексуалістів, які були названі «імунодефіцитом гомосексуалістів». В тому році від цього захворювання загинуло 128 молодих людей в США. Американським лікарем Майклом Готтлібом введено термін «СНІД».
• 1982 — уперше відслідковано зв'язок СНІД з переливанням крові, використано таку назву захворювання, як СНІД — синдром набутого імунодефіциту.
• 1983 — Люк Монтанье з інституту Пастера у Франції відкрив та ідентифікував вірус імунодефіциту людини, як вірус, що призводить до СНІД. У США за цей рік померло від СНІД півтори тисячі людей. Вперше в США в Сан-Франциско відзначався День Пам'яті померлих від СНІД (третя неділя травня).
• 1984 — Роберт Галло (США) незалежно від Люка Монтанье ідентифікував вірус імунодефіциту людини.
• 1985 — в США розроблено перший тест на наявність антитіл до ВІЛ, що дало змогу перевіряти донорську кров на наявність ВІЛ. Також були встановлені шляхи інфікування вірусом СНІД: кров, статевий шлях та від матері до дитини. В США цього року зареєстровано 6972 випадки смерті від СНІДу.
• 1986 — у світі вперше велику увагу приділено просвітницькій діяльності з метою профілактики ВІЛ/СНІД, вперше створено в Америці недержавну організацію ACT UP, яка займалась такою діяльністю. Вперше збудник СНІДу названо ВІЛ (HIV) — Вірус Імунодефіциту Людини.
• 1987 — на сесії Генеральної Асамблеї ООН Всесвітньою Організацією Охорони Здоров'я (ВООЗ) прийнято глобальну стратегію боротьби зі СНІДом. Офіційно зареєстрований перший препарат проти ВІЛ-інфекції — АЗТ (ретровір). В Україні зареєстровані перші 6 випадків ВІЛ-інфікування серед громадян країни та 75 випадків серед іноземців. В Україні створено мережу кабінетів довіри з обстеження і консультування на ВІЛ/СНІД. У США в Сан-Франциско пошито перший КВІЛТ (клаптикова ковдра) в пам'ять про померлого ВІЛ-інфікованого друга.
• 1988 — 1 грудня оголошено Всесвітнім Днем Боротьби зі СНІДом. Зареєстровано першу смерть від СНІДу в Україні.
• 1989 — в Росії ВІЛ-інфіковано 270 дітей внаслідок непрофесійних дій медперсоналу.
• 1990 — в Україні створено мережу СНІД-центрів.
• 1991 — в Україні прийнято перший Закон «Про запобігання захворюванню на СНІД та соціальний захист населення». Цього року Франком Муром створено символ всесвітнього антиСНІДівського руху у вигляді червоної стрічки.
• 1992 — в Україні прийнято першу програму профілактики ВІЛ-інфекції СНІД.
• 1993 — кілька керівників Центру Крові у Франції посаджені за ґрати у зв'язку з попаданням у Центр ВІЛ-інфікованих препаратів крові. В Україні вперше впроваджено до й після тестове консультування — як обов'язкове при обстеженні на ВІЛ/СНІД.
• 1987 — 1994 — в Україні офіційно зареєстровано 183 випадки ВІЛ-інфекції.
• 1995 — в Україні поширення ВІЛ-інфекції/СНІД набуло епідемічного характеру, зареєстровано 1490 випадків інфікування за рік; прийнята друга програма з профілактики ВІЛ-інфекції/СНІД.
• 1996 — створено програму ООНСНІД (UNAIDS).
• 1998 — прийнято Закон України "Про внесення змін до закону України «Про запобігання захворюванню на СНІД та соціальний захист населення».
• 1999 — в Україні прийнято третю програму з профілактики ВІЛ-інфекції/СНІДу.
• 2001 — в Україні прийнято четверту програму з профілактики ВІЛ-інфекції/СНІДу. Вперше проведено спеціальну сесію ООН з проблем СНІДу.

2002 — помер від СНІД Франк Мур, який створив червону стрічку — символ боротьби зі СНІДом

Різниця між між ВІЛ та СНІД? ВІЛ означає Вірус Імунодефіциту людини. Цей вірус є причиною СНІДу. Іноді ВІЛ називають "вірусом СНІДу". СНІД означає Синдром Набутого Імунодефіциту, вірус проникає в організм людини і руйнує його імунну систему. Імунна система є частиною людського організму, що допомагає нам боротися з інфекціями і хворобами. СНІД є синдромом. Іншими словами, це сполучення захворювань та симптомів. Людина, заражена ВІЛ, може прожити довгі роки, перш ніж цей вірус призведе до СНІДу. Ця схема ілюструє різницю між ВІЛ і СНІД. Після того, як вірус попадає в організм людини, проходить близько трьох місяців, і в організмі з'являються антитіла до ВІЛ, які можна знайти за допомогою тестів. ВІЛ поступово послабляє імунну систему, опір організму інфекції стає настільки слабким, що в організм легко проникає цілий ряд інших інфекцій, що викликають різні захворювання і погіршують стан здоров'я людини. ВІЛ відносять до сімейства ретровірусів або "повільних" вірусів. Ослаблення імунної системи може тривати роками, і людина, заражена ВІЛ, може жити нормальним життям, перш ніж відбудеться погіршення її здоров'я. Виявити ВІЛ в організмі можна за допомогою спеціального аналізу крові приблизно через 3 місяці після зараження. Якщо як мінімум два різних спеціальних тести підтвердять наявність антитіл до ВІЛ у крові (дадуть позитивний результат), то це означає, що людина інфікована ВІЛ. ВІЛ-інфіковані люди повинні підтримувати постійний контакт зі своїм лікуючим лікарем, щоб той мав можливість спостерігати за їхньою імунною системою. Існує аналіз крові, що називається Т-клітинний тест, або СD4, що показує, як імунна система справляється зі своїми функціями. Якщо кількість клітин СD4 з часом падає, це вказує на послаблення імунної системи. В ідеалі варто проходити цей тест кожні 3-6 місяців і регулярно порівнювати його результати. ВІЛ передається від однієї людини до іншої такими способами: При використанні нестерильних голок чи шприців (тих, котрі вже були у вживанні і заражені ВІЛ) для ін'єкцій; При переливанні інфікованої крові неінфікованій людині; При занятті незахищеним сексом; Від інфікованої матері до новонародженої дитини під час виношування плоду, при пологах чи годуючи дитину грудьми (слід зазначити, що зараз існують ефективні препарати, що дозволяють запобігти передачі ВІЛ від матері до дитини. Ці препарати доступні в Україні). ВІЛ не передається: Через чхання, кашель, при перебуванні в одному приміщенні з інфікованою людиною (вірус дуже нестійкий і гине поза організмом людини); Через укуси комах; Через домашніх тварин; При використанні загального посуду (чашок, вилок, ложок), рушників, постільної білизни, телефону, унітазу, ванни, басейну, і т.д.; При обіймах, рукостисканні, поцілунку. ВІЛ-інфекція на кожного впливає по-різному емоційно та фізично. Деякі почувають фізичний вплив ВІЛ майже відразу ж після інфікування і страждають захворюваням протягом усього життя, що залишилося. Інші відчувають слабкий вплив вірусу протягом багатьох років. Багато ВІЛ-інфікованих людей існують у проміжку "між" цими двома екстремальними випадками, періодично хворіючи і маючи проблеми зі здоров'ям та протягом тривалих періодів часу не випробуючи чи хвороб чи дискомфорту. Різні люди реагують по різному, дізнавшись, що він чи вона інфіковані ВІЛ. Деякі намагаються не думати про Віл-інфекцію і живуть, як і колись. Іншим же важко ігнорувати цю проблему, і вона стає основною частиною їхнього життя. В даний час не існує можливості лікування від СНІДу. При відсутності належного лікування в більшості ВІЛ-інфікованих людей ВІЛ переходить у стадію СНІДу через 5-10 років з моменту зараження. Тому СНІД вважається смертельним захворюванням. Незважаючи на це, багато людей з Віл-інфекцією живуть повноцінним життям протягом багатьох років.

ПІРОТЕХНІЧНІ ЗАСОБИ - НЕ ІГРАШКИ

Новорічні свята несуть кожному з нас незабутні приємні миттєвості, поздоровлення, побажання, зустрічі. Але, як інколи буває, не обходиться й без ложки дьогтю. У тому числі й через недотримання нашими громадянами правил безпеки при використанні петард, феєрверків, іншої піротехнічної продукції, яка несе небезпеку для здоров'я людей. Як уникнути біди, не зіпсувати свята собі й іншим? Піротехнічні вироби призначені для створення світлового, димового, шумового та світлошумового ефектів. Під час їх придбання в торгівельній мережі необхідно: 1.  Вимагати від продавця представлення копії сертифіката якості виготовлювача і сертифіката відповідності, виданого повноважним органом країни-виробника (постачальника); 2.  Перевірити наявність на піротехнічному виробі або його упаковці інформації про термін придатності виробу або його гарантійний термін. 3.  Пам'ятати, що при кожному піротехнічному виробі в обов'язковому порядку повинна бути інструкція із застосування (експлуатації), що містить текст про небезпеку піротехнічного виробу та обмеження за віком споживача щодо його застосування. Інструкція може бути нанесена на корпусі піротехнічного виробу або його споживчій упаковці українською (російською) мовою, а також прикладена до піротехнічного виробу за умови наявності на ньому та в інструкції однозначних ідентифікаційних ознак. При використанні піротехнічних виробів можуть виникнути різні фактори, які несуть у собі небезпеку для оточуючих. Знання цих факторів дозволяє значно підвищити безпеку громадян. Основними небезпечними факторами при використанні піротехнічних засобів є: 1.   Полум'я або високотемпературний струмінь продуктів згорання. Цей фактор характерний для фонтанів, феєрверків тощо і небезпечний можливістю загорання легкозаймистих речовин, які знаходяться поряд з працюючим виробом. 2.   Палаючі елементи виробів (зірки, іскри, шлаки). Ця небезпека виникає при роботі римських свічок, салютів та інших виробів, ефект яких досягається розкиданням на висоті палаючих різнокольорових зірок. Час горіння зірок підбирається таким чином, щоб вони встигали згоріти раніше, ніж досягнуть поверхні землі. Тому при неправильному розташуванні виробу ці палаючі зірки могуть упасти на землю. У неякісних бенгальських вогнів іноді відпадають палаючі шлаки, що є небезпечним у домашніх умовах. 3.   Небезпечний склад продуктів горіння. При горінні піротехнічних складів у великій кількості утворюються речовини, шкідливі для здоров'я людини. 4.   Звуковий тиск. Велика гучність при розриві піротехнічних виробів може викликати у глядачів відчуття дискомфорту або травмування органів слуху. До найбільш небезпечної споживчої піротехнічної продукції слід віднести ракети. Стабілізатори, які виконують у них роль направляючої частини, виготовлені з дерева. Через погодні умови, а іноді неякісну, непросушену деревину, яка деформується, виникає загроза під час застосування виробу. Крім того, при неправильному зберіганні або простроченому терміні дії використання ракет є небезпечним: вони можуть повести себе непередбачено, змінити напрямок польоту. Категорично забороняється: 1.   Розбирати, ремонтувати піротехнічні вироби, а також використовувати не за призначенням або в умовах, непередбачених експлуатаційною документацією на виріб. 2.   Запускати піротехнічні вироби з рук (крім хлопавок). 3.   Нахилятися над виробом під час запуску. 4.   Знаходитися після підпалу вогнепровідного шнуру (сповільнювача) у небезпечній зоні. 5.   Направляти або кидати піротехнічний виріб у бік людей, ударяти по них будь-якими предметами, тягти за фітиль. 6.   Кидати приведені в дію побутові піротехнічні вироби під ноги перехожих з вікон та балконів, здійснювати феєрверки з дахів будинків та проводити інші дії, від яких можуть постраждати люди або майно. 7.   Носити підготовлені до запуску піротехнічні вироби у кишенях одягу. 8.   Запускати піротехнічні вироби з видимими механічними пошкодженнями. 9.   Застосовувати до піротехнічних виробів великих механічних навантажень. 10.               Залишати побутові піротехнічні вироби без догляду, вживати заходів щодо безконтрольного доступу до них неповнолітніх дітей. 11.               Використовувати побутові піротехнічні вироби особам, які знаходяться у нетверезому стані. 12.               Використовувати піротехнічні вироби, які створюють світлові та шумові ефекти, на відстані ближче 100 м від лікарень, церков, дитячих установ, шкіл, будинків престарілих та інших громадських споруд та будинків. 13.               Проводити запуск виробів при сильному вітрі. 14.               Уникати можливості випадкового спрацювання піротехнічних виробів унаслідок використання відкритого вогню, куріння, дії нагрівальних приладів тощо.

До місць, заборонених для проведення феєрверків, відносяться:

- місця, відстань від яких менша, ніж 100 м до потенційно-небезпечних об’єктів, виробництв, місць продажу та збереження паливно-мастильних матеріалів, будинків лікарень, шкільних та дошкільних установ, дитячих будинків-інтернатів, будинків-інтернатів для престарілих громадян, житлових будинків;

- мости, шляхопроводи, транспортні магістралі, нафто-, газо- продуктопроводи та інші місця;

- території об'єктів, що мають важливе історико-культурне значення, пам'ятки історії і культури, цвинтарі;

Забороняється проведення вуличних феєрверків у нічний час (з 22.00 до 8.00), за винятком святкування Нового року.

Але, дія Положення не поширюється на використання піротехнічних виробів 1-3 класів потенційної небезпеки з радіусом небезпечної зони від 0,5 до 20 метрів (вироби побутового призначення, які вільно продають населенню, та поводження з якими не потребує спеціальних знань та навичок, а використання з дотриманням вимог інструкції із застосування, яка додається до піротехнічного виробу, або наноситься на його споживчому пакуванні, забезпечує за межами небезпечних зон безпеку здоров'я та життя людей, не призводить до пошкодження майна і нанесення шкоди навколишньому середовищу).

Забезпечення контролю за виконанням громадянами, установами та підприємствами міста Києва вимог Правил дотримання тиші в громадських місцях у м. Києві та використанням піротехнічних виробів побутового призначення на території міста Києва відноситься до компетенції Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в м. Києві (Кодекс України про адміністративні правопорушення (статті 182, 195-6, 255).

Відповідно до наказу МВС України від 23.12.03 № 1649 “Про затвердження Тимчасових правил обігу в Україні побутових піротехнічних виробів” контроль за обігом побутових піротехнічних виробів покладено на особовий склад правоохоронних органів.

Для приватного використання найбезпечнішими є салютні установки. Головне – це дотримання інструкції. Для запуску цих феєрверків потрібна рівна, тверда поверхня (не в приміщенні, а на вулиці!), вільна від будівель, АЗС (не ближче, ніж 100 метрів) площа, відсутність дротів та нахилених над піротехнічним пристроєм гілок дерев. А ще треба пам'ятати, що в кожному феєрверку закладено певний "сценарій". І якщо сталася якась затримка – у жодному разі не зазирайте туди, аби перевірити, що там відбувається.

Запускаючи окремі ракети, пам'ятайте, що паличку, до якої кріпиться піротехнічна частина, не треба встромляти в землю чи сніговий замет! Це ‑ стабілізатор, який забезпечує вертикальний політ ракети. Стабілізатор треба вставити в трубку, яка є в комплекті, якщо це піротехнічний комплект ‑ "правильний".

Особиста зневага, невміння, а не рідко і небажання, у тому числі з хуліганських спонукань, правильно використовувати піротехнічні вироби часом приводять, у силу їхньої високої небезпеки, до тяжких наслідків. Люди одержують найтяжкі опікові травми, гинуть. Горять квартири і місця складування піротехнічних виробів. Через свою доступність і економічну привабливість мають місце численні випадки спроб кустарного виробництва піротехніки, що також приводить до важких наслідків.

Ми б порадили дорослим не залишати без уваги дітей, не давати їм у руки піротехніку, вибирати сертифікований і надійний товар. Виконуючи підготовку феєрверку разом з дитиною, ви тим самим навчите її необхідним правилам безпеки та захистите від бездумних витівок з піротехнікою.

Пам'ятайте, що горючі речовини та порох, які входять до їх складу ‑ дуже небезпечні. При необережному поводженні або неправильному зберіганні вони легко розгоряються, тому існують загальні правила, які необхідно виконувати:

- не можна носити піротехнічні іграшки у кишенях;

- не можна спалювати їх у багатті;

- не можна розбирати вироби та піддавати їх механічним впливам;

- не можна користуватися піротехнічними виробами у нетверезому стані;

- не можна палити, використовуючи піротехніку;

- зберігайте піротехнічні вироби у недоступному для дітей місці;

- не допускайте відкритого вогню в приміщенні, де зберігається піротехніка;

- розташовуйте їх подалі від нагрівальних приладів;

- ні в якому разі не нахиляйтеся над спусковими приладами під час запуску висотних феєрверків;

- не наближайтеся ближче встановленої дистанції;

- запалювання гніту здійснюйте на відстані витягнутих рук;

- пам'ятайте, що піротехнічні вироби бояться вологи й це може відобразиться на їх якості;

- не намагайтеся випробовувати долю, запускаючи феєрверки у вітряну погоду: рухаючись догори в таких умовах, феєрверки мають властивість відхилятися у сторону на значну відстань, а палаючі елементи можуть опинитися на ближніх будівлях та деревах;

- не використовуйте піротехнічні вироби із простроченим строком придатності.

Пам'ятайте, що використання піротехніки вимагає граничної уваги.

 Не всі знають, що температура бенгальського вогню сягає 1100 градусів, його іскри на відстані півметра охолоджуються лише на 60 градусів. Викид полум'я хлопавки досягає декілька десятків сантиметрів.

Тепер уявімо ці іграшки в руках легковажних дітей. Їх забави загрожують не тільки пожежами. Частіше вони породжують непоправні трагічні наслідки. Наведемо типовий приклад пожежі, що сталася внаслідок необачного використання піротехніки. Напередодні Нового року, виконавши домашні завдання, учень занудьгував, подивився телевізор та вирішив урізноманітнити своє дозвілля. Хлопчик взяв декілька бенгальських вогнів та зручно влаштувавшись на дивані, почав їх підпалювати. Коли нагріті стрижні почали пекти пальці, хлопчик кинув їх на диван, а сам побіг до ванної кімнати - остудити під холодною водою місце опіку. Через кілька хвилин почувся тріск. В кімнаті палав вогонь. Пожежа швидко знищила практично все роками надбане майно батьків.

Отже, як бачимо, основні правила пожежної безпеки прості і не потребують великих матеріальних затрат. Треба буде уважно вивчити їх, адже знання та виконання цих правил є запорукою безпеки вашого життя та життя ваших дітей, а також отримання справжнього задоволення від свята, яке принесе благополуччя та радість до вашої оселі

Обережно, ГРВІ!

З початком весняного семестру звичайно зростає захворюваність на гострі респіраторно-вірусні інфекції (ГРВІ).

Симптоми ГРВІ: головний біль, біль в очних яблуках, ломота, озноб, нежить, потім кашель, біль у горлі…

На другий-третій день необхідно звернутися до лікаря.

Складові лікування:

• будь-який противірусний засіб: амізон, афлубін, арбідол, гропринозин;
• вітаміни: вітамін С, аскорутин, аєвіт (вживати під час їжі);
• лікування симптомів:

a.    горла – дезинфікуючі засоби: таблетки, спрей хлорофіліпта, таблетки фурациліна, септифріл, інгаліпт…

b.    носа: нокспрей, вібрацил…

c.    кашель: на першій стадії для переведення сухого у вологий: АЦЦ-лонг; сироп гербіона з подорожником, суха мікстура від кашлю; на другій – для виведення мокроти: амброксол, бромгексін, лазолван, сироп гербіона з первоцвітом…

Загальні положення для хворого на ГРВІ:

7.    Щадний режим напівпостільний, домашній;

8.    Регулярне провітрювання приміщення;

9.    Молочно-рослинна легка їжа 4-6 разів на день дрібними порціями. В перші дні щоденно випивати до 3-х літрів теплої рідини: чаї з ромашки, липи, шавлію; морси, компоти; соки;

10. Обов’язково вживати продукти, що містять фітонциди: часник, цибулю, хрін, чорну редьку;

11. Вологе прибирання кімнати щодня з дезинфікуючими засобами (дверні ручки, санітарні кімнати, виделки, чашки);

12. Часто мити руки.

Особливе ставлення до температури.

Температуру тіла до 38,20 С “збивати” не потрібно. При цій температурі в кров виходить велика кількість лейкоцитів з максимальною фагоцитарною активністю, організм починає продукувати людський інтерферон – його аналогів аптеки не мають.

 А коли збивається температура нижче 38,20 С, тоді слід чекати ускладнення і готуватися до довготривалого лікування, бо ні достатнього викиду лейкоцитів, ні продукування інтерферону в необхідній кількості не відбувається.

При температурі вище 38,50 С потрібно прийняти таблетку парацетамола (після їжі!). Понизити температуру можна, якщо пити чай з липи або з липи і малини, що викликає потовиділення. Ефективним засобом є обтирання тіла кожні 15–30 хв. розчином: вода – оцет 1:1. Зони обтирання: шия, руки (під пахвами, ліктьові ямки, зап’ястя), ноги (пахові зони, підколінні ямки, голеностопи).

У період захворювання на ГРВІ не потрібно вживати аспірин (викликає кровотечу шлунково-кишкового тракту – так званий синдром Рея) і – в перші 5 днів хвороби – антибіотики. “Ведмежою послугою” організму є вживання колдфлю, фервексу, флюколду при температурі нижче 380 .

Як дільничний лікар з великим стажем можу порадити рецепт противірусного, протигрипозного, протиангінозного коктейлю.

У чашку наміряти по одній десертній ложці малинового варення, коньяку, вершкового масла та додати половину чайної ложки харчової соди. Потім все залити стаканом щойно закип’яченого молока чи води. Вживати по одній склянці тричі на день під час хвороби. У випадку болю в горлі (гострого фарингіту) одну склянку на ніч 5-10 днів. Після прийому коктейлю заборонено виходити на вулицю.

Пам’ятайте, що весною організм ослаблений, і не спішіть знімати шапки та пальта. Таке ускладнення, як менінгіт – частіше зустрічається у березні.

Наркоманія — шлях в безодню

Кожен із нас стикається у житті з великою кількістю проблем і труднощів, і кожен шукає свої шляхи їх вирішення. На жаль, нерідко стається так, що цим рішенням виявляється вживання хімічних речовин. Тоді людині здається, що світ вже не існує у своєму звичайному вигляді. У житті з’являється все більше ситуацій, в яких людина не знає, як собі зарадити. Такі проблеми безпосередньо чи опосередковано походять від вживання наркотиків і речовин наркотичної дії (опій, маріхуана, барбітурати, заспокійливі). У медицині такі проблеми називають хімічною залежністю.
Головними причинами поширення наркоманії серед молоді є звичайна цікавість, бажання спробувати наркотики навмисне, груповий примус і спокуса, відсутність тепла і захищеності в батьківському домі, спустошеність, ізоляція в суспільному житті. Однією з причин виникнення і розвитку наркоманії може бути, з одного боку, перенасиченість дозвіллям та розкошами, а з другого – бідний вибір розваг, байдикування молоді тощо.
Вживання наркотика, як правило, заняття анонімне, відбувається в інтимному колі. Наркоманом можна стати вже після того, як вперше спробуєш наркотичний “кайф”. Наркотик – це хімічний агент, який викликає ступор, кому або нечутливість до болю. В медичному розумінні наркотик – це психоактивна речовина, яка викликає залежність, призводить до вживання в небезпечних для здоров’я дозах і може викликати несприятливі соціальні наслідки.
Наркоманія – хворобливий психічний стан, який характеризується пристрастю до наркотиків (здебільшого нелегальною) наркотичною залежністю. Поведінка, яка проявляється в нав’язливому бажанні вживати наркотик постійно чи періодично для того, щоб відчути його дію на психіку або не чути дискомфорту в зв’язку з його відсутністю, є основною ознакою наркоманії.
Всі без винятку психотропи викликають зміни вищої нервової діяльності, знижуючи пізнавальні функції та емоційні реакції, які є найціннішими для молодого організму людини. Вживання наркотиків призводить до запаморочення, погіршення пам’яті, втрати свідомості, при особливих обставинах може наступити смерть.
Ознаки наркомана: блідий, нездоровий вигляд, сонливість, втрата ваги, підвищена чутливість до болю, головокружіння, тиск у скронях, нежить, подразнюючий кашель, позіхання, шлунково-кишкові розлади, надмірне вживання солодощів, різке розширення або звуження зіниць, почервоніння очей, свербіння, надмірне потовиділення, “гусяча шкіра”, тремтіння, гнійні нариви на кінцівках, жовтяниця.
Поведінка наркомана характеризується помітним сповільненням мови, частою брехнею, неврівноваженим характером, сильним зниженням працездатності, постійним носінням одягу з довгим рукавом (приховування місць ін’єкцій). Втім має вигляд п’яного без вживання алкоголю, і при цьому — вигляд отупіння.
Якщо ви побачили зміну поведінки або помітили якусь із ознак вживання наркотика, то є лише один шлях: треба з наркоманом чи без нього піти до лікаря-нарколога.
Не тіште себе тим, що ваша дитина чи близька вам людина вживає “лише” гашиш, а не героїн. Більшість тих, хто помер, починала з гашиша.
У будь-якому разі діяти потрібно невідкладно, кожен день може мати вирішальне значення. Тільки тверда позиція кожної свідомої людини нашого суспільства зможе перегородити шлях поширенню наркоманії серед підлітків і молоді.
Безумовно, у боротьбі з наркоманією необхідні державні заходи, насамперед — у протидії наркобізнесу. Але проблему неможливо вирішити без повного усвідомлення населенням масштабів лиха сьогодні і небезпеки, яку принесе наркоманія в майбутньому.

Профілактика і зниження алкогольної та наркозалежності серед дітей і підлітків.

Головні цінність суспільства - життя і здоров’я людини. В умовах ускладнення життя, між особистісних зв’язків і стосунків державний курс освітньої політики ва Україні передбачає пропаганду здорового способу життя, виховання здорового молодого покоління, якому жити і працювати в новій державі.

Основними причинами негативних змін у здоров’ї нації є погіршення економічної ситуації, низький рівень державного медичного обслуговування, несприятливі умови, соціальна напруженість. Україна підтримала Конвенцію ООН про постійний розвиток людства. Головне – це безпека кожної людини. Рівень безпеки залежить від стану навколишнього середовища, державної системи підтримки безпеки людства та індивідуальної захищеності.

1. Аналіз психолого-педагогічної літератури з проблеми дослідження.

Наркотики – це група речовин, які приводять до виникнення особливого стану – ейфорії, кайфу (стану фальшивої радості, райдужних, але необгрутованих марень, що супроводжуються приглушенням почуття відповідальності). Наркотики викликають підвищену, ненормальну, надмірну активність, психічне й рухове збудження.

До наркотичних речовин належить опіум, героїн, морфін, марихуана, різні болезаспокійливі речовини.

Вирощування маку й використання його з метою отримання наркотичного задоволення мало місце ще в 300 році до нашої ери; він вирощувався в Мексиці, Китаї, Індії, Камбоджі, В’єтнамі, Лівані, Туреччині, Афганістані. Опіумний мак досі вирощується в країнах Золотого Трикутника – Бірмі, Лаосі, Таїланді.

Першою людиною, яка зуміла знайти медичне застосування кокаїну, був Олександр Беннятт.

1874 року – дата отримання британцями героїну.

Героїн заборонений наркотик. Майже всі “героїнники” заражені гепатитом В і С серед них дуже багато хворих на СНІД і сифіліс.

Наркоманія – це психічне захворювання людей, які не зуміли сказати “Ні”. Вживання наркотиків було відоме ще в давнину. Ейфорія й неадекватні веселощі, а потім дивне заціпеніння, (стадії наркотичного сп’яніння) після вживання зілля з різних рослин неодмінно супроводжували грецькі вакханалії, релігійні свята мешканців джунглів Амазонки або верв їв Нілу.

У наші дні наркоманія стала хворобою незахищених верст суспільства, а точніше, найслабших його членів. Це для них, як їм здається, вона стала своєрідним способом виходу зі стресових ситуацій.

На кожні 10 тисяч жителів України припадає 17 наркоманів (дані на квітень 2000 року); 70 відсотків споживачів наркотиків молоді люди від 16 до 25 років. Що ж сприяє вживанню ними наркотиків?

Фактори, які впливають на початок уживання наркотиків серед молоді.

1) Передусім – мода, прагнення вписатися в те оточення, ту компанію, яка для молодої людини важлива, цікава і де споживання наркотиків – норма.

2) Можливо, молодь приваблює поширена помилка, начебто споживання наркотиків – ознака сучасного модного устрою життя.

3) Психологи вважають, що споживання наркотиків – один із щаблів віддалення від реального життя. А наступна – самогубство.

Серед інших причин можна назвати такі:

1) погані стосунки в родині, з близькими й друзями;

2) антисоціальна поведінка й гіперактивність дітей;

3) дружба з однолітками, які вживають наркотики;

4) нелюбов до школи, неуспіхи в навчанні;

5) економічні й соціальні труднощі;

6) погане оточення й розлад у суспільстві;

7) зміна місця навчання й проживання;

8) доступність наркотиків;

9) вживання наркотиків батьками;

10)позитивне ставлення до наркотиків;

11)спроба заглушити наркотиком біль чи втекти від неприємності.

Більшість людей, які вживають наркотики, ставлять себе вище за суспільство, його закони й норми, вважаючи себе найобдарованішими особистостями. Причина такої зарозумілості криється й в особливості дії багатьох наркотичних речовин.

Під час наркотичної ейфорії, крім підйому настрою, відчуття веселощів і радості, виникають викривлення в сприйнятті не тільки ситуації та стосунків людей, але й форми предметів, кольору, простору, часу й звуку. Творчі натури, які використовували наркотичне сп’яніння для стимуляції натхнення, загинули в розквіті років.

Шлях багатьох рок-музикантів та співаків, видатних акторів і художників обірваний наркотиками.

Чому важко позбутися споживання наркотиків? Бо переш, з чим стикається наркоман, - це потреба постійно збільшувати дозу для досягнення кайфу. Це відбувається при вживанні більшості наркотиків, особливо тих, які містять опій.

Постійне збільшення дози для отримання “кайфу” створює важко розв’язувані або зовсім не розв’язувані фінансові проблеми.

Це по-перше. По-друге, ефект сп’яніння. Розслаблення й комфорту дуже швидко зникає зовсім. Ін’єкції починають здійснювати тільки стимулювання. З’являється відчуття припливу сил, яких насправді стає дедалі менше й менше.

Нещасний уже не може жити, навчатися й працювати без диявольського зілля.

Як визначити, що людина перебуває у стані наркотичного сп’яніння?

1) У людини різко звужені (іноді сильно розширені) зіниці.

2) Рухи сповільнені, порушена координація, що можна перевірити, наприклад, попросивши пройти розподільною смугою декілька метрів.

3) Реакція при сприйнятті й відповіді на поставлені запитання уповільнена, своє ім’я та прізвище, говорить невиразно, мовлення її важко розібрати.

4) Поведінка зазвичай розвізна, продиктована надмірними веселощами або навпаки, пригніченістю.

5) Людина неадекватно оцінює події, що відбуваються.

Є й непрямі ознаки. Так, наркомани починають віддавати перевагу певному одягові: шкіряним курткам із заклепками, масивним ременям, роблять специфічні зачіски. Разом з тим вони чат ос недбалі в одязі й байдужі стосовно дотримання елементарних правил гігієни.

Прийшовши додому, незвично швидко ховаються у своїй кімнаті, у розмові уривчасті, не дивляться в очі. Вони безпричинно похмурі до агресивності або, навпаки, надмірну сміхотливі. Носять сорочки з довгими рукавами, щоб сховати сліди уколів у вену.

Якщо спочатку норка тик –це лише трихвилинне задоволення, то вже за місяць наркоман не може буз нього існувати.

Дуже швидко настає повне психологічне виснаження. Загальне виснаження організму в результаті вживання наркотиків настає вже через 2-3 роки. Людина втрачає здатність до найменших фізичних і психічних навантажень. Настає остаточна моральна й інтелектуальна деградація – повний розпад особистості. Повністю втрачаються попередні почуття й інтереси. Єдиною турботою стає добування будь-якими засобами й способами наркотику.

Позбавлення наркозалежності.

У разі появи симптомів наркозалежності необхідно звернутися по допомогу до батьків, шкільного психолога, до фахівців наркологічного відділення своєї поліклініки.

Майже в усіх містах України при звичайних поліклініках є наркологічні відділення, де подають медичну допомогу анонімно й безкоштовно.

Існує шість заповідей, як не стати жертвою наркоманії:

1) Перш ніж придбати порцію наркотичної речовини, гарненько подумай – а навіщо тобі це потрібно?

2) У жодному разі не погоджуйся передати пакунок із сумнівним вмістом навіть своєму другові.

3) Якою б заманливою не здавалося пропозиція спробувати трохи щастя – відмовся. За все треб врешті-решт платити.

4) Якщо, пробувавши наркотик або речовину, що його замінює, ти не проти повторити, не забувай – за все треба палити, а ціну ти вже знаєш.

RightLeft

Алкоголізм

Алкоголі́зм — захворювання, що викликається систематичним вживанням алкогольних напоїв, що характеризується потягом до них, призводить до психічних і фізичних розладів та порушує соціальні стосунки особи, яка страждає цим захворюванням. ^[1]. Найважчою стадією є синдром фізичної залежності від алкоголю, при якому раптове припинення його вживання може викликати такі абстинентні симптоми, як тремор, страх, галюцинації або марення (див. Біла гарячка)^[2].
Алкоголізм характерний психо-фізичною залежністю від алкоголю, основою якої є наявність алкоголю в обмінних процесах людського організму, розвивається внаслідок хронічного зловживання спиртними (алкогольними) напоями. У ширшому розумінні алкоголізм — сукупність шкідливих звичок, пов'язаних із зловживанням алкоголем, впливів на здоров'я, життя, працю і добробут людей. Психологічно має дві стадії: звичка та хвороба.
Алкоголізм, або алкогольна залежність, асоціюється з рядом ознак:

5.     Хворобливий потяг до алкоголю;

6.     Ріст толерантності (зростає витривалість до великої кількості алкоголю);

7.     Втрата кількісного контролю;

8.     Наявність синдрому відміни або абстинентного синдрому.

Однозначним є визначення впливу алкоголю на організм людини, як порушення нормального функціонування, що характерне появою різного роду соматичних захворювань. Ці захворювання разом із алкоголізмом на 15—17 років вкорочують життя людини. Понижена працездатність мозку, яка спричинює негативні зміни в центральній нервовій системі, особливо процесів мислення, пам'яті, уяви, сприйняття, відчуття. Перш за все відбувається отруєння кори головного мозку, де концентрація алкоголю на 60—70% більша, аніж в крові. Аналогічні показники простежуються і на потомстві. Відхилення фізичного й розумового розвитку дітей з'являються як результат зачаття в нетверезому стані, або вплив алкоголю на плід, що розвивається в утробі матері. Виникає загроза епілепсії у дітей, оскільки алкоголь вільно проникає у плід через плаценту, пошкоджує нервову систему.
Алкоголь — наркотична отрута, що діє насамперед на нервові клітини кори головного мозку. При цьому значно ослаблюється процес гальмування і відносно переважає процес збудження. Великі дози алкоголю роблять паралізуючий вплив на деякі відділи центральної нервової системи. При ураженні центрів довгастого мозку настає порушення терморегуляції, дихання і серцевої діяльності—так званий коматозний стан. Алкоголізм викликає глибокі розлади діяльності шлунково-кишкового тракту, печінки, органів дихання, нирок, статевих залоз та ін. Організм алкоголіка втрачає опірність до захворювань. Алкоголізм зумовлює стійкі порушення психіки, велике зниження працездатності, швидку стомлюваність, ослаблення пам'яті, деяку безтурботність, брехливість, несталість настрою, дратливість і схильність до конфліктів. На ґрунті алкоголізму бувають запої, розвиваються різні психози—біла гарячка, корсаковський психоз та ін. Алкоголізм призводить до побутових і виробничих травм, аварій на транспорті, злочинів, порушень правил громадської поведінки, руйнування сім'ї.
Хронічний алкоголізм, або алкогольна наркоманія, — хвороба, при якій у людини з'являється неймовірний потяг до спиртних напоїв, спостерігається симптоми астенії і абстиненції та інші алкогольні розлади. Самопочуття алкоголіка дуже пригнічене, він невпевнений в собі, часом кається, лякається. Характер різко погіршується, сон короткочасний і поверхневий, він бачить жахливі сни. Водночас підвищується опірність організму до алкогольного отруєння. В стадії побутового п'янства звичайні дози алкоголю вже недостатні. Ще одна ознака алкоголізму — ослаблення захисних рефлексів — блювоти, нудоти, слиновиділення. При вживанні великих доз алкоголю спостерігається галюцинації, гострі психози, втрата пам'яті. З'являється нестійкий мотив поведінки, хворий здійснює вчинки, не властиві йому раніше. У алкоголіка відсутня цілеспрямованість. Він ніколи не доводить розпочату справу до кінця.

Алкоголік

"Алкоголік" - це людина яка внаслідок стабільного (хочаб раз на три дні протягом 6-8 місяців) вживання алкоголю відчуває психо-фізичну залежність від нього.
Поведінка алкоголіка на 1-ій стадії сп'яніння: нервується, йому властиві спалахи гніву, озлобленості, буяння, він втрачає почуття відповідальності за свої вчинки, прихильний до вихваляння і агресії. Також вони ніколи не визнають себе залежними, абсолютна більшість алкозалежних сильно нервують(інколи зі спалахами ярості) коли чують в свою адресу "АЛКОГОЛІК".
Близько 65% алкозалежних мають повну сім'ю і є досить заможними людьми. Але останні роки свого життя вони часто проводять в абсолютній самотності і злиднях.

Шкідливість куріння

1. Куріння як зло

Куріння - не нешкідливе заняття, яке можна кинути без зусиль. Це

справжня наркоманія, і тим більше небезпечна, що багато хто не приймає

серйозно.

Нікотин - одна з найнебезпечніших отрут рослинного походження. Птахи

(горобці, голуби) гинуть, якщо до їх дзьоба всього лише піднести скляну

паличку, змочену нікотином. Кролик гине від 1/4 краплі нікотину, собака

- від 1/2 краплі. Для людини смертельна доза нікотину складає від 50 до

100 міліграм, або 2-3 краплі. Саме така доза поступає щодня в кров після

викурювання 20-25 сигарет (у одній сигареті міститься приблизно 6-8

міліграм нікотину, з яких 3-4 міліграм потрапляє в кров). Протягом 30

років курець викурює приблизно 20000 сигарет, або 160 кг тютюну,

поглинаючи в середньому 800 г нікотину. Систематичне поглинання

невеликих, не смертельних доз нікотину викликає звичку, пристрасть до

куріння. Нікотин включає в процеси обміну, що відбуваються в організмі

людини, і ставати необхідним. Діти, що живуть в накурених приміщеннях,

частіше і більше страждають на захворювання органів дихання. У дітей

батьків, що палять, протягом першого року життя збільшується частота

бронхітів і пневмонії і підвищується ризик розвитку серйозних

захворювань. Тютюновий дим затримує сонячні ультрафіолетовий промені,

які важливі для дитини, що росте, впливає на обмін речовин, погіршує

засвоюваність цукру і руйнує вітамін. З, необхідний дитині в період

зростання. У віці 5-9 років у дитини порушується функція легенів.

Внаслідок цього відбувається зниження здатностей до фізичної діяльності,

що вимагає витривалість і напруги. У дітей, матері яких палили під час

вагітності, є схильність до припадків. Вони значно частіше захворюють

епілепсією. Діти, що народилися від матерів, щопалять, відстають від

своїх однолітків в розумовому розвитку. Українськими і зарубіжними

ученими встановлено, що алергизуючою дією володіє нікотин і сухі

частинки тютюнового диму. Вони сприяють розвитку багатьох алергічних

захворювань у дітей, і чим менша дитина, тим більшу шкоду заподіює його

організму тютюновий дим. Куріння підлітків, в першу чергу, позначається

на нервовій і серцево - судинній системах. У 12-15 років вони вже

скаржаться на перепочинок при фізичному навантаженні. В результаті

багаторічних спостережень французький доктор Декалзне ще 100 років тому

дійшов переконання, що навіть незначне куріння викликає у дітей

недокрів'я, розлад травлення. Куріння негативно впливає на успішність

школяра. Число неуспішних зростає в тих класах, де що більше палять.

Куріння школярів уповільнює їх фізичний і психічний розвиток. Чим раніше

діти, підлітки, хлопці, дівчата познайомляться з курінням і почнуть

палити, тим швидше звикнуть до нього, і надалі відмовитися від куріння

буде дуже важко.

Виявляється: якщо людина палить в день від 1 до 9 сигарет, то скорочує

своє життя (в середньому) на 4,6 роки в порівнянні з некурящими; якщо

палить від 10 до 19 сигарет, то на 5,5 роки; якщо викурених 20 до 39

сигарет - на 6,2 роки. Тривало і багато палять в 13 разів частіше

захворюють стенокардією, в 12 - інфарктом міокарду, в 10 разів -

виразкою шлунку і в 30 разів раком легенів. Учені з'ясували, що куріння

в два рази небезпечніше для організму, що росте, чим для дорослого.

Серце у того, що палить робить в добу на 15 тисяч скорочень більше, а

живлення організму киснем і іншими необхідними речовинами відбувається

гірше, оскільки під впливом тютюну кровоносні судини у підлітка

стискаються. Учені з'ясували, що в тютюні міститься маса отруйних

речовин. Серед них найбільш відомий нікотин: по своїй отруйності він

рівний синильній кислоті.

Учені провели дослідження, і виявилось, що на організм дівчинки тютюн

діє набагато сильніше: «в'яне шкіра», швидше сипне голос.

За останні десятиліття учені з'ясували, що у людей тих, що не палять

стали виявлятися хвороби, властиві курцям. Причина? Люди, що не палять, 

тривалий час знаходилися в приміщенні разом з курцями. При курінні в

організм людини проникає 20-25% отруйних речовин, а 50% разом з димом,

що видихається, поступають в повітря. А їм дихають люди, що оточують

курця. Виходить, ті, що не палять «палять». З'явився навіть спеціальний

термін -«пасивне» куріння.

Навіть в США, при всьому засиллі тютюнової реклами, десятки мільйонів

американців кинули палити. Теж саме відбувається і в Англії, Швеції і

Фінляндії. Норвегія твердо вирішила стати некурящою нацією до нового

століття. У багатьох країнах прийняті закони, що забороняють підліткам

палити.

У нашій країні не можна палити в Палацах спорту, басейнах, спортзалах,

учбових і медичних закладах, санаторіях і курортах, і на транспорті.

Так чому ж все-таки продають сигарети в кіосках? Так тому, що, на жаль,

категоричним заборонам не завжди вплинеш на завзятого курця. Всякого

роду саморобки, сурогати куди вредніше, чим тютюн, приготовлений у

фабричних умовах. Просто заборонити людям палити, напевно, ще не

можливо, а ось переконати кинути палити можна.

Шкода тютюну доведена, багато людей кинули палити, йде боротьба проти

«пасивного « куріння». Прихильники ж тютюну часто посилаються на те, що

багато видатних людей, наприклад, Дарвін, Ньютон, А. М. Горький,

композитор С. В. Рахманінов і навіть учений-терапевт С. П. Боткін -

палили. Означає, куріння не заважало їм досягти успіхів? Хочу привести

тут деякі вислови відомих діячів культури і науки. Письменник А. Дюма

-молодший: «.я відклав свою сигарету і присягнувся, що ніколи не

палитиму. Цю клятву я твердо стримав і цілком переконаний, що тютюн шкодить мозку так само безумовно, як і алкоголь». 

Л. М. Толстой, кинувшипалити, сказав так: «я став іншою людиною. Просиджую до п'яти годин підряд за роботою, встаю абсолютно свіжим, а раніше, коли палив, відчував втому, запаморочення, нудоту, туман в голові».

 Великий лікар С.П. Боткин був завзятим курцем. Вмираючи, ще порівняно не старим (57 років), він сказав: “Якби я не палив, то прожив би ще 10-15 років”.Скільки б ще він зробив би для науки, для порятунку людей, але, на жаль,не зумівши позбавитися від своїй згубній звичці, не зміг врятувати і

себе.

А ось думка видатного шахіста А. Альохіна: «никотин послабляюче діє на

спомин, руйнує нервову систему і ослабляє силу волі - здатність, таку

необхідну для шахового майстра. Я можу сказати, що сам одержав

упевненість у виграші матчу за світову першість лише тоді, коли

відучився від пристрасті до тютюну».

Так говорили про шкоду куріння для розумової роботи дорослої людини

видатні люди. Якщо ж вести мову про підлітків, то потрібно заявити

категоричніше: РОЗУМОВА ПРАЦЯ І КУРІННЯ - НЕСУМІСНІ!

Багатократний чемпіон країни по ковзанах І. Аніканов писав: «вважаю, що

мої спортивні досягнення неабиякою мірою пов'язані з повною стриманістю

від куріння. Моя гаряча рада всім - відмовитися від цієї шкідливої

звички». Прислухатися до цієї ради.

При першому куріння дере в горлі, прискорено б'ється серце, в роті з'являється осоружний смак. Всі ці неприємні відчуття, пов'язані з першою сигаретою, не випадкові. Це захисна реакція організму, і треба нею скористатися - відмовитися від наступної сигарети. Поки не наступила година, коли зробити це буде не так легко.

Подумай про те, що ми тобі розповіли. Якщо ти вважаєш, що шкода, яка

наноситься курінням твоєму здоров'ю маячить десь далеко і мине тебе, -

ти помиляєшся. Подивися уважно на дівчину, що палить, на колір її

обличчя, шкіру, пальці, зуби, зверни увагу на її голос. Ти можеш

відмітити зовнішні ознаки тютюнової інтоксикації.

Деякі вважають, що сигарета додає дівчатам елегантності. Швидше, вона

додає їй вульгарності.

2. Загальні наслідки куріння

1.       Легенево-дихальна система

У області дихальних шляхів великого перетину розвивається кашель і

активізується виділення мокроти. Малі дихальні шляхи запалюються і

звужуються. Тривала дія диму надає ушкоджувальну дію на вії епітелію і

утрудняє їх нормальне функціонування. Хронічний бронхіт курців приводить

до порушення виділення слизу за допомогою вій. У легких курців

виявляється підвищений вміст запалених клітин. Напади астми відбуваються

частіше і набувають важчої форми. Виникає схильність до рецидивів

респіраторних інфекцій.

2.       Серцево-судинна система

Після кожної викуреної сигарети підвищується  тиск крові. Також

збільшується число ударів серця. Крім того, сигаретний дим викликає

звуження судин периферичних артерій. Разом з цим куріння сприяє розвитку

станів, що приводять до утворення тромбів, унаслідок: прискореної

агрегації і адгезії тромбоцитів; підвищення рівнів фібріногена в плазмі

і в'язкості крові; скорочення періоду життя тромбоцитів і часу згортання

крові.

Що міститься в тютюновому диму? Окис вуглецю, який зв'язується з

гемоглобіном, приводячи до підвищення рівня карбоксигемоглобіну, який

може перевищити відповідний рівень у некурящих в 15 разів. Таким чином,

скорочується об'єм гемоглобіну, що доставляє кисень.

Куріння приводить до підвищення загального змісту холестерину в

сироватці крові і рівня вільних жирних кислот в плазмі. Куріння також

підсилює ризик настання раптової смерті і розвитку атеросклерозного

захворювання периферичних судин, що, у свою чергу, підвищує ризик

омертвляння тканини і ампутації кінцівок у таких пацієнтів. Разом з цим

куріння найбезпосереднішим чином взаємозв'язане з гіпертензією і

підвищенням змісту холестерину в крові, що підвищує ризик розвитку

коронарної хвороби і серцево-судинної хвороби. Куріння підвищує ризик

виникнення ішемічної хвороби серця у жінок, що приймають оральні

контрацептиви.

3.       Онкологічні захворювання

Ще в 20-х років минулого сторіччя висловлювалися припущення про зв'язок

куріння і онкологічними захворюваннями. Проте незаперечні докази були

одержані лише в 50-і роки. Як було доведено досвідченим шляхом,

сигаретний дим містить три групи концерагенів (поліциклітичні,

ароматичні вуглеводні, специфічні тютюнові нітрозаміни, радіоактивні

елементи), а також канцерогени, що діють як стимулятори зростання

пухлин. Численні дослідження, зокрема включені в екскременти на

тваринах, дозволяють зв'язати куріння з багатьма формами злоякісних

новоутворень.

Куріння є основною причиною виникнення злоякісних новоутворень губи,

порожнини рота і глотки, гортані, стравоходу, трахеї, бронхів і легенів.

95% померлих від раку легенів (за статистичними даними, одержаними в

різних країнах) були злісними курцями, що викурюють 20-40 сигарет в

день, тобто можна стверджувати, що практично всі випадки смерті від раку

легенів безпосередньо пов'язані з курінням. Причому серед хворих раком

гортані ті, що палять, складають 80-90%.

Поєднання куріння і вживання алкоголю збільшує ризик виникнення раку

стравоходу в 9-15 разів і рак шлунку в 9.5 разу, чим у некурящих. Крім

того, виявлений високий ступінь зв'язку між курінням і раком сечового

міхура, раку молочної залози (20%).

4.       Інші клінічні наслідки

Вагітна, що палить, піддає себе, підвищеному ризику можливого викидня,

народження мертвої дитини або дитини з низькою масою тіла. Серед курців

частіше зустрічається виразка шлунку і дванадцятипалої кишки; більш

того, у разі такої виразки небезпека летального результату у тих, що

палять вище, ніж у некурящих хворих. Крім того, септичні виразки у

курців погано піддаються лікуванню.

У декількох дослідженнях було показано, що на якість шкіри впливає

схильність тютюновому диму, незалежно від віку і дії сонця. Курці, як

видно, випробовують ранішу і більш виражену зморшкуватість особи,

особливо навколо очей і рота, залежно від кількості викурюваних сигарет

і тривалості схильності дії диму. У багатьох людей, що палять,

розвивається "обличчя курця" або зморшки на обличчі. Лицьові зморшки

розходяться під правильними кутами від верхньої і нижньої губ чи ж

неглибокі зморшки з'являються на щоках і нижній щелепі.

Дим може впливати на шкіру декількома шляхами. Зовнішня дія дратівливих

хімічних речовин диму може сприяти хронічній косоокості, сухості або

роздратуванню шкіри чи ж обумовлювати пошкодження сполучної тканини.

Було також показано, що куріння завдає збитку колагену і еластину, тобто

речовинам, які також важливі для збереження пружності шкіри

3. Вплив куріння на дівчат і жінок

Аналіз даних 20-річного моніторування поширеності паління серед жінок,

проведеного Інститутом кардіології АМН України, зламав традиційне

уявлення про тютюнопаління як суто чоловічу проблему в Україні і

показав, що частота цього фактора в різних вікових групах жінок

збільшилася в 3-4 рази. Загалом у даний час майже кожна п'ята жінка віку

20-59 років, що живе в місті, є активним курцем, у той час як наприкінці

70-х років курила кожна двадцята. Негативна тенденція до збільшення

цього показника серед жінок супроводжується збільшенням інтенсивності

куріння: переважають жінки, що викурюють щодня до 10 цигарок (60,7%).

Починаючи з 30-річного віку, кожна третя жінка викурює щодня від 10 до

20 сигарет. Більше пачки на день викурюють 6-7% жінок віком 20-49 років

і 15% жінок віком 50-59 років.Одним з несприятливих факторів паління

серед жінок репродуктивного віку є продовження паління під час

вагітності. Анкетування жінок-курців показало, що 29,7% з них, зменшивши

кількість цигарок, продовжували курити в першу половину вагітності, а 5%

- до пологів.

Помітною рисою курців-жінок є більш пізній вік початку паління порівняно

з чоловіками. У жінок початок куріння зумовлений бажанням активно,

усвідомлено долучитися до паління. Серед причин початку куріння, при

анкетуванні найбільше названо стресові ситуації, пов'язані з роботою,

конфлікти в особистому житті; 15,3% жінок вважають, що паління допомагає

їм у створенні іміджу сучасної жінки, 12% - розглядають його, як фактор,

що допомагає подолати самотність, сприяє комунікабельності, 12,2% не

змогли сформулювати конкретну причину.

Жінки, які палять, частіше страждають непліддям. 

Ризик кровотечі і спонтанного аборту під час вагітності вищий, ніж у

жінок, які не палять. 

Менопауза (припинення циклічної діяльності яйників) швидше настає у

жінок, які палять. Відповідно, жінки, які палять, старіють швидше. 

Схильність до тромбоутворень і ризику розвитку тромбоемболій на фоні

прийому комбінованих пероральних контрацептивів значно вищий у жінок,

які палять, особливо після 35 років. 

Існує дуже багато доказів того, що куріння до настання і під час

вагітності шкідливе для дитини, оскільки погіршується транспортування

кисню і поживних речовин. Причому, немає прямої залежності між кількістю

викурених цигарок і їх шкідливістю.

Вчені з Мюнхенського Університету дослідили, що жінки, які планують

вагітність, повинні відмовитись від куріння не тільки з метою

профілактики перинатальної патології, недостатньої маси тіла при

народженні, синдрому раптової смерті новонароджених, ризику виникнення

бронхіальної астми, відставання в розумовому розвитку, але й для

зниження ризику розвитку ожиріння у своїх дітей. Діти, матері яких

курили під час вагітності, страждали ожирінням в два рази частіше. Окрім

цього, у них було на 43% вище ймовірність мати надлишкову вагу, ніж у

дітей, матері яких не курили. Ризик ожиріння і надлишкової ваги зростав

в міру збільшення кількості цигарок, які випалювали вагітні матері. При

цьому ця залежність зберігалась навіть після врахування таких важливих

факторів, як освітній рівень батьків і тип вигодовування дитини.

Досліджено, що зниження лібідо в 2,5 рази частіше зустрічається у жінок,

які палять, це повязано з тим, що нікотин сприяє звуженню судин статевих

органів.

Пасивне куріння:

Отруєнню нікотином і продуктами неповного згорання під час куріння в

однаковій мірі піддаються не тільки людина, яка палить, але й оточуючі

її люди. 

Вчені Університету Каліфорнії прийшли до висновку, що у активних і

пасивних курців погано заживають рани і частіше утворюються рубці.

Виявилося, що фібробласти - клітини, які відіграють основну роль у

заживленні ран, під впливом куріння не здатні швидко рухатись в ділянку

пошкодженої тканини, концентруються на краю рани, перешкоджаючи

нормальному затягуванню рани і сповільнюючи заживлення.

Шкіра рук і обличчя хронічного курця набуває жовтувато-сірого кольору,

швидше зневоднюється, внаслідок чого утворюються зморшки. З часом

формується жовтий наліт на зубах, якого важко позбутися, і неприємний

запах з рота.

З часу відкриття в тютюновому димі канцерогенних амінів, які здатні

стимулювати мутації в генах супресії пухлин, що контролюють ріст ракових

клітин, і в самому онкогенезі, доведено не останню роль куріння у

виникненні злоякісних новоутворень. Викурюючи щоденно більше 10 цигарок,

курець, тим самим, в 24 рази більше ризикує захворіти на рак легень.

Окрім того, куріння є одним з факторів ризику виникнення ішемічної

хвороби серця, синдрому раптової коронарної смерті, хронічних

захворювань легень.

21 травня 2003 року на Всесвітній асамблеї охорони здоров'я повноважними

представниками урядів усіх країн світу було одноголосно затверджено

Рамкову Конвенцію з контролю над тютюном (РККТ). РККТ – це перший в

світі міжнародний правовий договір у сфері суспільного здоров'я, є

документом, що накладає юридичні зобов'язання і пропонує підхід, який

можна зустріти в численних договорах з прав людини і з охорони

навколишнього середовища. РККТ підготовлена в результаті майже 4-річних

переговорів 192 країн-членів Всесвітньої організації охорони здоров'я

(ВООЗ) та містить перелік заходів, покликаних зменшити руйнівний вплив

тютюну на здоров'я та економіку.

В березні 2004 року РККТ підписали у 101 країні, а це означає, що більше

половини країн світу підтримали цю угоду, зобов'язуючись ліквідувати

тютюнову рекламу і спонсорство тютюнових виробів.

Рамкова конвенція чітко визначила ефективні заходи (цінові і податкові

заходи, вимоги до упаковки і маркування тютюнових виробів, заборона

реклами та обмеження спонсорства тютюнових виробів, регулювання

розкриття інформації про склад тютюнових виробів, заборона продажу

тютюну неповнолітнім та ін.), які дозволяють зупинити тютюнову епідемію,

для подолання якої необхідні узгоджені дії всього міжнародного

співтовариства, тому що ця епідемія охопила весь світ.

4. Профілактика

Які ж ті самі заходи, завдяки яким розвинені країни позбавляються від

куріння. Перш за все, це повна заборона на рекламу тютюнової продукції і

пропаганда не куріння. Особливо варто відзначити пакет заходів

економічної дії на курців. У багатьох фірмах і компаніях некурящим

співробітникам виплачуються щомісячні премії. Дійсно, курець періодично

відривається від роботи для ухвалення чергової дози нікотину, тобто

продуктивність праці у нього знижується. За меншу продуктивність - менше

і оплата праці. Цей метод був визнаний найефективнішим. Наступний по

ефективності метод - це заборона на куріння в суспільних місцях, в т.ч.

на вулиці. Логіка дуже проста: курець димом тютюну надає шкідливу дію на

тих, що його оточують. У нас же особливо нетерплячі і біс культурні

особи палять вже в підземних переходах метро.

Що стосується куріння серед підлітків, то спочатку привабливим чинником

є бажання виглядати дорослим, лише потім звичка укоріняється, і

вступають в дію чинники залежності. Таким чином, за рахунок

вищеперелічених заходів, понизивши привабливість куріння серед дорослого

населения, можна усунути тягу до цього у підлітків.

Для скорочення куріння можна застосовувати багато різних заходів: строге

обмеження місць для куріння, штрафи, створення мережі медичних установ,

що спеціалізуються на лікуванні цього виду проблеми і т.д. Кажучи про

допомогу некурящим, можна запропонувати безкоштовне лікування і

санаторний відпочинок страждаючим від алергії на тютюн і від зараженості

організму продуктами диму сигарет. Але все це вимагає перегляду, як

економічної, так і соціальної політики держави, в якій ми живемо.

                               СНІД

СНІД, або Синдро́м набу́того імунодефіци́ту — важке інфекційне захворювання, спричинене вірусом імунодефіциту людини (ВІЛ), який вражає імунну систему людини, знижуючи при цьому протидію організму захворюванням.
Під егідою Всесвітньої Організації Охорони Здоров'я діє міжнародна медична організація AIDS Care Education and Training з метою профілактики і турботи про людей хворих на СНІД у різних країнах Європи, Африки, Азії, Америки й Австралії.
1 грудня з 1988 року відзначається як Всесвітній день боротьби зі СНІДом.

Загальні відомості

Синдром набутого імунодефіциту вперше було зафіксовано в США у 1983 році. Впродовж двох місяців хворий помер. Сьогодні за добу у світі чотириста тисяч осіб заражується цією хворобою. Сам по собі СНІД не є смертельною хворобою, але функціонування його вірусу в організмі впливає на імунну систему так, що навіть проста нежить може призвести до смерті людини.
Збудник — вірус, що має вигляд спіралі у трикутній серцевині. Він носить назву ВІЛ (вірус імунодефіциту людини) і має три типи: ВІЛ 1 та ВІЛ 2, що є дуже поширеними у Західній Європі, та ВІЛ 3, на який страждають переважно американці та африканці. Вірус вражає Т-лімфоцити, що служать для його розмноження, та макрофаги, що розносять його по організму.
ВІЛ руйнує Т-лімфоцити, і це призводить до втрати організмом захисних реакцій, внаслідок чого активізується, так звана, умовно-патогенна флора організму і різко підвищується ймовірність смертельних запалень, уражень нервової системи, розвитку онкологічних захворювань.
Джерело інфекції — безпосередній носій ВІЛу. Зараження можливе при:^[1]:

• статевому контакті з інфікованим;
• кровообміні з інфікованим (в тому числі при ін'єкційному вживанні наркотиків);
• вигодовуванні грудним молоком інфікованою матір'ю малюка^[2].

Якщо ВІЛ-інфікована жінка народжує дитину, то за останніми дослідженнями, ця дитина не обов'язково має бути носієм вірусу^[3]. При проведенні антиретровірусної терапії ризик передати вірус від матері до дитини знижується до 6 відсотків.
ВІЛ не передається через поцілунок, спільному користуванні туалетом або ванною, посуду, при рукостисканні, через укуси комах^[4].

Період «вікна»

Період «вікна» — час, коли вірус ВІЛ присутній в крові людини, але аналіз на антитіла до нього ще є негативним. В цей період людина може передавати вірус іншим. Становить від двох місяців до шести місяців^[5].
Симптоми
У більшості людей після зараження ВІЛ не спостерігається жодних симптомів. Іноді через кілька днів після інфікування з'являються симптоми, що нагадують грип: збільшення лімфовузлів, лихоманка, втрата 10% ваги тіла впродовж двох місяців, слабкість. Проте ці симптоми за кілька тижнів минають самі по собі. Безсимптомний етап розвитку хвороби може тривати до 10 років^[6].

Діагностика СНІДу

Оскільки ранній період ВІЛ-інфекції часто є безсимптомним, лікарі та інший медичний персонал можуть виявити його лише за допомогою дослідження крові пацієнта на наявність у ній антитіл (протеїнів, за допомогою яких організм бореться з хворобою) до компонентів ВІЛ. Кількість антитіл у крові піднімається до рівня, який вдається зареєструвати за допомогою наявних сьогодні методів дослідження, приблизно за 1 — 3 місяці після зараження, а до рівня, здатного давати позитивний результат в обстеженнях за допомогою стандартних тестових систем, лише за 6 місяців. Людей, що мають контакт з вірусом, потрібно обстежувати на наявність ВІЛ-інфекції, як тільки пройде час, необхідний для нагромадження в крові противірусних антитіл. Завдяки ранній діагностиці вони можуть отримати адекватне лікування у період, коли їхня імунна система найбільше спроможна боротися з ВІЛ, і таким чином запобігти розвитку деяких опортуністичних інфекцій (див. розділ «Лікування»). Крім того, своєчасне виявлення інфекції спонукає пацієнтів утримуватися від вчинків, які могли б стати причиною зараження інших осіб. Для діагностики ВІЛ-інфікування лікарі користуються тестовими наборами двох типів: ELISA та Western Blot. Якщо ймовірність наявності інфекції в організмі велика, а обидва тести дають негативний результат, лікарі можуть вдатися до пошуків у крові власне віруса або порадити пацієнтові повторно пройти тести пізніше, коли існуватиме вища вірогідність накопичення необхідної кількості антитіл у крові. Діти, що народжуються від ВІЛ-інфікованих матерів, теж можуть бути вражені вірусом, але можуть бути і неінфікованими, проте у будь-якому випадку протягом перших кількох місяців життя мають у крові антитіла, отримані від матері. За відсутності симптоматики вірогідний діагноз ВІЛ-інфекції за допомогою стандартних тест-систем може бути поставлений лише у дітей віком понад 15 місяців. У цьому віці наявність антитіл матері у крові дитини є малоймовірною, проте у випадку інфікування організм починає виробляти власні антитіла. Нові технології виявлення самого вірусу використовуються для діагностики ВІЛ-інфекції у дітей віком від 3 до 15 місяців. Нині проводяться випробування кількох тест-систем діагностики ВІЛ-інфекції у дітей віком до 3 місяців.

Швидкі експрес тести на ВІЛ

Швидкі експрес тести дозволяють отримати результат протягом 10–30 хвилин без використання спеціального лабораторного обладнання для проведення імуно-ферментного аналізу. Матеріалом для дослідження можуть бути зразки сечі, слини, цільної крові, сироватки або плазми крові.
Експрес тести мають високу чутливість та специфічність (точність близько 99,5%) і можуть використовуватися як в домашніх умовах так і в лікувальних закладах. ВООЗ і Глобальний фонд рекомендують впровадження швидкої діагностики в програмах, пов'язаних з ВІЛ-інфекцією/СНІДом.

Профілактика хвороби

Оскільки вакцини проти СНІДу не існує, єдиним способом запобігти інфекції є уникнення ситуацій, що несуть ризик зараження, таких як спільне використання голок та шприців або практикування небезпечних статевих відносин.
Багато людей, інфікованих вірусом імунодефіциту, не мають симптомів захворювання. Отже, неможливо знати напевно, що статевий партнер ВІЛ-неінфікований, якщо немає повторних негативних результатів його перевірки на інфікованість. Це, звичайно, за умови, що за час, який минув з моменту останнього обстеження, він не вступав у потенційно небезпечний статевий контакт.
Варто або зовсім не вступати у статеві зносини, або користуватися презервативами з латексу, які забезпечують лише частковий захист під час орального, анального чи вагінального статевого акту. Слід використовувати лише латексні презервативи, для змащування яких застосовуються змазки на основі води.
Хоча деякі лабораторні дослідження і свідчать про те, що сперматоцидні засоби можуть знищувати вірус імунодефіциту, не встановлено, що ці препарати здатні запобігати зараженню.
Ризик передачі інфекції від матері до майбутньої дитини значно зменшується, якщо вона під час вагітності та пологів приймає AZT, а її дитина отримує цей препарат протягом перших шести тижнів життя.
Профілактичні заходи. Основна умова — Ваша поведінка.
1.Спеціальне виховання дітей і лекції для дорослих в питаннях захисту і запобігання.
2.Статеві контакти — найбільш розповсюджений шлях передачі вірусу. Тому надійний спосіб запобігти зараження — уникати випадкових статевих контактів, використання презерватива.
3.Вживання ін'єкційних наркотиків не тільки шкідливо для здоров'я, але і значно підвищує можливість зараження вірусом. Як правило, ті хто вводять внутрішньовенні наркотики, використовують загальні голки і шприци без їхньої стерилізації.
4.Використання будь-якого інструментарію (шприци, системи для переливання крові) як у медичних установах, так і в побуті при різний маніпуляціях (манікюр, педикюр, татуювання, гоління тощо) де може міститися кров людини, зараженого ВІЛ, потрібно їхня стерилізація. Вірус СНІДу не стійкий, гине при кип'ятінні миттєво, при 56С градусах протягом 10 хвилин. Можуть бути використані і спеціальні дезрозчини. Спирт не знищує ВІЛ.
5.Перевірка донорської крові обов'язкова.
Сорок два мільйони чоловіків, жінок і дітей інфіковані в даний час вірусом імунодефіциту людини, що викликає СНІД. Щодня заражається ще більш 6 тисяч чоловік і якщо не вживати термінових заходів, до кінця десятиріччя число інфікованих досягне 110 мільйонів.

СНІД в Україні

За результатами дослідження, проведенного Міністерством охорони здоров'я України спільно зі Світовим банком (за фінансової підтримки Міжнародного альянсу з ВІЛ/СНІД в Україні, Глобального фонду боротьби зі СНІДом, туберкульозом і малярією та за технічної допомоги ЮНЕЙДС), точна кількість ВІЛ-інфікованих в Україні невідома.
З 1987 року по березень 2005 року в Україні офіційно зареєстровано 768750 осіб ВІЛ-інфікованих громадян України та 314 іноземців.
Україна, відповідно до доповіді ООН в 2005 році, посідала 6-е місце у світі за рівнем поширення епідемії ВІЛ/СНІД. За оцінками Об'єднаної програми ООН з ВІЛ/СНІД (ЮНЕЙДС) і ВООЗ, кількість ВІЛ-інфікованих в Україні 2003 року визначалася на рівні 360 тисяч осіб (у межах 170—580 тис. осіб) віком 15-49 років (не менше 1,4% дорослого населення).
За деякими оціночними розрахунками, на початок 2005 року кількість ВІЛ-інфікованих могла становити 448—491 тис. осіб (близько 1,8% населення віком 15-49 років).
Аналіз офіційних даних щодо поширення ВІЛ-інфекції свідчить, що епідемія триває з тенденцією до дальшого зростання в усіх регіонах України, але поширення по країні нерівномірно. Найбільше ВІЛ-інфікованих в Дніпропетровській, Одеській, Миколаївській і Донецькій області.

Стан на 2010 рік

За даними ООН, поширення епідемії СНІДу в світі в цілому сповільнилися. За останні 5 років кількість виявлених випадків зараження ВІЛ/СНІД скоротилась на 20%^[7]. Натомість в Україні серед країн Східної Європи і Центральної Азії ступінь поширеності ВІЛ/СНІД найвищий, серед дорослого населення він складає 1,1%^[8]. Щодня в Україні реєструється 48 випадків захворювання ВІЛ-інфекцією^[7]. Також в Україні зростає кількість ВІЛ-інфікованих жінок^[9].
За оцінками експертів, до 2014 року загальна кількість ВІЛ-інфікованих громадян України становитиме від 479 до 820 тисяч^[10]. 479 тис. осіб — число, яке передбачає оптимістичний сценарій, можливий за доступності антиретровірусної терапії для 50% тих, хто її потребує, а також за умови успішного виконання Національної програми протидії ВІЛ/СНІД. В той же час, за песимістичним сценарієм, антиретровірусна терапія буде доступна лише для 5% тих, хто потребує. За прогнозами, 2014 року це дасть 820 тис. ВІЛ-інфікованих, що становитиме 3,5% дорослого населення.
За результатами прогнозу, в 2014 році 36-43% від загальної кількості ВІЛ-інфікованих та 31-38% числа смертей від СНІД в Україні припадатимуть на Дніпропетровську, Одеську, Миколаївську та Донецьку області. 2014 року прогнозні показники смертності від СНІД у цих областях в 1,5-2,1 рази будуть перевищувати середні показники по країні. Щорічні витрати на лікування СНІД можуть досягнути в 2014 р. 630 млн грн (за найгіршим сценарієм).

Хронологія

• 1978 — у хворих чоловіків-гомосексуалістів в США, Швеції та на Гаїті було зареєстровано схожі захворювання, які в подальшому назвуть СНІД.
• 1981 — в США виявлено велику кількість випадків саркоми Капоші (рідкісний вид раку шкіри) у молодих чоловіків-гомосексуалістів, які були названі «імунодефіцитом гомосексуалістів». В тому році від цього захворювання загинуло 128 молодих людей в США. Американським лікарем Майклом Готтлібом введено термін «СНІД».
• 1982 — уперше відслідковано зв'язок СНІД з переливанням крові, використано таку назву захворювання, як СНІД — синдром набутого імунодефіциту.
• 1983 — Люк Монтанье з інституту Пастера у Франції відкрив та ідентифікував вірус імунодефіциту людини, як вірус, що призводить до СНІД. У США за цей рік померло від СНІД півтори тисячі людей. Вперше в США в Сан-Франциско відзначався День Пам'яті померлих від СНІД (третя неділя травня).
• 1984 — Роберт Галло (США) незалежно від Люка Монтанье ідентифікував вірус імунодефіциту людини.
• 1985 — в США розроблено перший тест на наявність антитіл до ВІЛ, що дало змогу перевіряти донорську кров на наявність ВІЛ. Також були встановлені шляхи інфікування вірусом СНІД: кров, статевий шлях та від матері до дитини. В США цього року зареєстровано 6972 випадки смерті від СНІДу.
• 1986 — у світі вперше велику увагу приділено просвітницькій діяльності з метою профілактики ВІЛ/СНІД, вперше створено в Америці недержавну організацію ACT UP, яка займалась такою діяльністю. Вперше збудник СНІДу названо ВІЛ (HIV) — Вірус Імунодефіциту Людини.
• 1987 — на сесії Генеральної Асамблеї ООН Всесвітньою Організацією Охорони Здоров'я (ВООЗ) прийнято глобальну стратегію боротьби зі СНІДом. Офіційно зареєстрований перший препарат проти ВІЛ-інфекції — АЗТ (ретровір). В Україні зареєстровані перші 6 випадків ВІЛ-інфікування серед громадян країни та 75 випадків серед іноземців. В Україні створено мережу кабінетів довіри з обстеження і консультування на ВІЛ/СНІД. У США в Сан-Франциско пошито перший КВІЛТ (клаптикова ковдра) в пам'ять про померлого ВІЛ-інфікованого друга.
• 1988 — 1 грудня оголошено Всесвітнім Днем Боротьби зі СНІДом. Зареєстровано першу смерть від СНІДу в Україні.
• 1989 — в Росії ВІЛ-інфіковано 270 дітей внаслідок непрофесійних дій медперсоналу.
• 1990 — в Україні створено мережу СНІД-центрів.
• 1991 — в Україні прийнято перший Закон «Про запобігання захворюванню на СНІД та соціальний захист населення». Цього року Франком Муром створено символ всесвітнього антиСНІДівського руху у вигляді червоної стрічки.
• 1992 — в Україні прийнято першу програму профілактики ВІЛ-інфекції СНІД.
• 1993 — кілька керівників Центру Крові у Франції посаджені за ґрати у зв'язку з попаданням у Центр ВІЛ-інфікованих препаратів крові. В Україні вперше впроваджено до й після тестове консультування — як обов'язкове при обстеженні на ВІЛ/СНІД.
• 1987 — 1994 — в Україні офіційно зареєстровано 183 випадки ВІЛ-інфекції.
• 1995 — в Україні поширення ВІЛ-інфекції/СНІД набуло епідемічного характеру, зареєстровано 1490 випадків інфікування за рік; прийнята друга програма з профілактики ВІЛ-інфекції/СНІД.
• 1996 — створено програму ООНСНІД (UNAIDS).
• 1998 — прийнято Закон України "Про внесення змін до закону України «Про запобігання захворюванню на СНІД та соціальний захист населення».
• 1999 — в Україні прийнято третю програму з профілактики ВІЛ-інфекції/СНІДу.
• 2001 — в Україні прийнято четверту програму з профілактики ВІЛ-інфекції/СНІДу. Вперше проведено спеціальну сесію ООН з проблем СНІДу.

2002 — помер від СНІД Франк Мур, який створив червону стрічку — символ боротьби зі СНІДом

Різниця між між ВІЛ та СНІД? ВІЛ означає Вірус Імунодефіциту людини. Цей вірус є причиною СНІДу. Іноді ВІЛ називають "вірусом СНІДу". СНІД означає Синдром Набутого Імунодефіциту, вірус проникає в організм людини і руйнує його імунну систему. Імунна система є частиною людського організму, що допомагає нам боротися з інфекціями і хворобами. СНІД є синдромом. Іншими словами, це сполучення захворювань та симптомів. Людина, заражена ВІЛ, може прожити довгі роки, перш ніж цей вірус призведе до СНІДу. Ця схема ілюструє різницю між ВІЛ і СНІД. Після того, як вірус попадає в організм людини, проходить близько трьох місяців, і в організмі з'являються антитіла до ВІЛ, які можна знайти за допомогою тестів. ВІЛ поступово послабляє імунну систему, опір організму інфекції стає настільки слабким, що в організм легко проникає цілий ряд інших інфекцій, що викликають різні захворювання і погіршують стан здоров'я людини. ВІЛ відносять до сімейства ретровірусів або "повільних" вірусів. Ослаблення імунної системи може тривати роками, і людина, заражена ВІЛ, може жити нормальним життям, перш ніж відбудеться погіршення її здоров'я. Виявити ВІЛ в організмі можна за допомогою спеціального аналізу крові приблизно через 3 місяці після зараження. Якщо як мінімум два різних спеціальних тести підтвердять наявність антитіл до ВІЛ у крові (дадуть позитивний результат), то це означає, що людина інфікована ВІЛ. ВІЛ-інфіковані люди повинні підтримувати постійний контакт зі своїм лікуючим лікарем, щоб той мав можливість спостерігати за їхньою імунною системою. Існує аналіз крові, що називається Т-клітинний тест, або СD4, що показує, як імунна система справляється зі своїми функціями. Якщо кількість клітин СD4 з часом падає, це вказує на послаблення імунної системи. В ідеалі варто проходити цей тест кожні 3-6 місяців і регулярно порівнювати його результати. ВІЛ передається від однієї людини до іншої такими способами: При використанні нестерильних голок чи шприців (тих, котрі вже були у вживанні і заражені ВІЛ) для ін'єкцій; При переливанні інфікованої крові неінфікованій людині; При занятті незахищеним сексом; Від інфікованої матері до новонародженої дитини під час виношування плоду, при пологах чи годуючи дитину грудьми (слід зазначити, що зараз існують ефективні препарати, що дозволяють запобігти передачі ВІЛ від матері до дитини. Ці препарати доступні в Україні). ВІЛ не передається: Через чхання, кашель, при перебуванні в одному приміщенні з інфікованою людиною (вірус дуже нестійкий і гине поза організмом людини); Через укуси комах; Через домашніх тварин; При використанні загального посуду (чашок, вилок, ложок), рушників, постільної білизни, телефону, унітазу, ванни, басейну, і т.д.; При обіймах, рукостисканні, поцілунку. ВІЛ-інфекція на кожного впливає по-різному емоційно та фізично. Деякі почувають фізичний вплив ВІЛ майже відразу ж після інфікування і страждають захворюваням протягом усього життя, що залишилося. Інші відчувають слабкий вплив вірусу протягом багатьох років. Багато ВІЛ-інфікованих людей існують у проміжку "між" цими двома екстремальними випадками, періодично хворіючи і маючи проблеми зі здоров'ям та протягом тривалих періодів часу не випробуючи чи хвороб чи дискомфорту. Різні люди реагують по різному, дізнавшись, що він чи вона інфіковані ВІЛ. Деякі намагаються не думати про Віл-інфекцію і живуть, як і колись. Іншим же важко ігнорувати цю проблему, і вона стає основною частиною їхнього життя. В даний час не існує можливості лікування від СНІДу. При відсутності належного лікування в більшості ВІЛ-інфікованих людей ВІЛ переходить у стадію СНІДу через 5-10 років з моменту зараження. Тому СНІД вважається смертельним захворюванням. Незважаючи на це, багато людей з Віл-інфекцією живуть повноцінним життям протягом багатьох років.

ПІРОТЕХНІЧНІ ЗАСОБИ - НЕ ІГРАШКИ

Новорічні свята несуть кожному з нас незабутні приємні миттєвості, поздоровлення, побажання, зустрічі. Але, як інколи буває, не обходиться й без ложки дьогтю. У тому числі й через недотримання нашими громадянами правил безпеки при використанні петард, феєрверків, іншої піротехнічної продукції, яка несе небезпеку для здоров'я людей. Як уникнути біди, не зіпсувати свята собі й іншим? Піротехнічні вироби призначені для створення світлового, димового, шумового та світлошумового ефектів. Під час їх придбання в торгівельній мережі необхідно: 4.  Вимагати від продавця представлення копії сертифіката якості виготовлювача і сертифіката відповідності, виданого повноважним органом країни-виробника (постачальника); 5.  Перевірити наявність на піротехнічному виробі або його упаковці інформації про термін придатності виробу або його гарантійний термін. 6.  Пам'ятати, що при кожному піротехнічному виробі в обов'язковому порядку повинна бути інструкція із застосування (експлуатації), що містить текст про небезпеку піротехнічного виробу та обмеження за віком споживача щодо його застосування. Інструкція може бути нанесена на корпусі піротехнічного виробу або його споживчій упаковці українською (російською) мовою, а також прикладена до піротехнічного виробу за умови наявності на ньому та в інструкції однозначних ідентифікаційних ознак. При використанні піротехнічних виробів можуть виникнути різні фактори, які несуть у собі небезпеку для оточуючих. Знання цих факторів дозволяє значно підвищити безпеку громадян. Основними небезпечними факторами при використанні піротехнічних засобів є: 5.   Полум'я або високотемпературний струмінь продуктів згорання. Цей фактор характерний для фонтанів, феєрверків тощо і небезпечний можливістю загорання легкозаймистих речовин, які знаходяться поряд з працюючим виробом. 6.   Палаючі елементи виробів (зірки, іскри, шлаки). Ця небезпека виникає при роботі римських свічок, салютів та інших виробів, ефект яких досягається розкиданням на висоті палаючих різнокольорових зірок. Час горіння зірок підбирається таким чином, щоб вони встигали згоріти раніше, ніж досягнуть поверхні землі. Тому при неправильному розташуванні виробу ці палаючі зірки могуть упасти на землю. У неякісних бенгальських вогнів іноді відпадають палаючі шлаки, що є небезпечним у домашніх умовах. 7.   Небезпечний склад продуктів горіння. При горінні піротехнічних складів у великій кількості утворюються речовини, шкідливі для здоров'я людини. 8.   Звуковий тиск. Велика гучність при розриві піротехнічних виробів може викликати у глядачів відчуття дискомфорту або травмування органів слуху. До найбільш небезпечної споживчої піротехнічної продукції слід віднести ракети. Стабілізатори, які виконують у них роль направляючої частини, виготовлені з дерева. Через погодні умови, а іноді неякісну, непросушену деревину, яка деформується, виникає загроза під час застосування виробу. Крім того, при неправильному зберіганні або простроченому терміні дії використання ракет є небезпечним: вони можуть повести себе непередбачено, змінити напрямок польоту. Категорично забороняється: 15.               Розбирати, ремонтувати піротехнічні вироби, а також використовувати не за призначенням або в умовах, непередбачених експлуатаційною документацією на виріб. 16.               Запускати піротехнічні вироби з рук (крім хлопавок). 17.               Нахилятися над виробом під час запуску. 18.               Знаходитися після підпалу вогнепровідного шнуру (сповільнювача) у небезпечній зоні. 19.               Направляти або кидати піротехнічний виріб у бік людей, ударяти по них будь-якими предметами, тягти за фітиль. 20.               Кидати приведені в дію побутові піротехнічні вироби під ноги перехожих з вікон та балконів, здійснювати феєрверки з дахів будинків та проводити інші дії, від яких можуть постраждати люди або майно. 21.               Носити підготовлені до запуску піротехнічні вироби у кишенях одягу. 22.               Запускати піротехнічні вироби з видимими механічними пошкодженнями. 23.               Застосовувати до піротехнічних виробів великих механічних навантажень. 24.               Залишати побутові піротехнічні вироби без догляду, вживати заходів щодо безконтрольного доступу до них неповнолітніх дітей. 25.               Використовувати побутові піротехнічні вироби особам, які знаходяться у нетверезому стані. 26.               Використовувати піротехнічні вироби, які створюють світлові та шумові ефекти, на відстані ближче 100 м від лікарень, церков, дитячих установ, шкіл, будинків престарілих та інших громадських споруд та будинків. 27.               Проводити запуск виробів при сильному вітрі. 28.               Уникати можливості випадкового спрацювання піротехнічних виробів унаслідок використання відкритого вогню, куріння, дії нагрівальних приладів тощо.

До місць, заборонених для проведення феєрверків, відносяться:

- місця, відстань від яких менша, ніж 100 м до потенційно-небезпечних об’єктів, виробництв, місць продажу та збереження паливно-мастильних матеріалів, будинків лікарень, шкільних та дошкільних установ, дитячих будинків-інтернатів, будинків-інтернатів для престарілих громадян, житлових будинків;

- мости, шляхопроводи, транспортні магістралі, нафто-, газо- продуктопроводи та інші місця;

- території об'єктів, що мають важливе історико-культурне значення, пам'ятки історії і культури, цвинтарі;

Забороняється проведення вуличних феєрверків у нічний час (з 22.00 до 8.00), за винятком святкування Нового року.

Але, дія Положення не поширюється на використання піротехнічних виробів 1-3 класів потенційної небезпеки з радіусом небезпечної зони від 0,5 до 20 метрів (вироби побутового призначення, які вільно продають населенню, та поводження з якими не потребує спеціальних знань та навичок, а використання з дотриманням вимог інструкції із застосування, яка додається до піротехнічного виробу, або наноситься на його споживчому пакуванні, забезпечує за межами небезпечних зон безпеку здоров'я та життя людей, не призводить до пошкодження майна і нанесення шкоди навколишньому середовищу).

Забезпечення контролю за виконанням громадянами, установами та підприємствами міста Києва вимог Правил дотримання тиші в громадських місцях у м. Києві та використанням піротехнічних виробів побутового призначення на території міста Києва відноситься до компетенції Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в м. Києві (Кодекс України про адміністративні правопорушення (статті 182, 195-6, 255).

Відповідно до наказу МВС України від 23.12.03 № 1649 “Про затвердження Тимчасових правил обігу в Україні побутових піротехнічних виробів” контроль за обігом побутових піротехнічних виробів покладено на особовий склад правоохоронних органів.

Для приватного використання найбезпечнішими є салютні установки. Головне – це дотримання інструкції. Для запуску цих феєрверків потрібна рівна, тверда поверхня (не в приміщенні, а на вулиці!), вільна від будівель, АЗС (не ближче, ніж 100 метрів) площа, відсутність дротів та нахилених над піротехнічним пристроєм гілок дерев. А ще треба пам'ятати, що в кожному феєрверку закладено певний "сценарій". І якщо сталася якась затримка – у жодному разі не зазирайте туди, аби перевірити, що там відбувається.

Запускаючи окремі ракети, пам'ятайте, що паличку, до якої кріпиться піротехнічна частина, не треба встромляти в землю чи сніговий замет! Це ‑ стабілізатор, який забезпечує вертикальний політ ракети. Стабілізатор треба вставити в трубку, яка є в комплекті, якщо це піротехнічний комплект ‑ "правильний".

Особиста зневага, невміння, а не рідко і небажання, у тому числі з хуліганських спонукань, правильно використовувати піротехнічні вироби часом приводять, у силу їхньої високої небезпеки, до тяжких наслідків. Люди одержують найтяжкі опікові травми, гинуть. Горять квартири і місця складування піротехнічних виробів. Через свою доступність і економічну привабливість мають місце численні випадки спроб кустарного виробництва піротехніки, що також приводить до важких наслідків.

Ми б порадили дорослим не залишати без уваги дітей, не давати їм у руки піротехніку, вибирати сертифікований і надійний товар. Виконуючи підготовку феєрверку разом з дитиною, ви тим самим навчите її необхідним правилам безпеки та захистите від бездумних витівок з піротехнікою.

Пам'ятайте, що горючі речовини та порох, які входять до їх складу ‑ дуже небезпечні. При необережному поводженні або неправильному зберіганні вони легко розгоряються, тому існують загальні правила, які необхідно виконувати:

- не можна носити піротехнічні іграшки у кишенях;

- не можна спалювати їх у багатті;

- не можна розбирати вироби та піддавати їх механічним впливам;

- не можна користуватися піротехнічними виробами у нетверезому стані;

- не можна палити, використовуючи піротехніку;

- зберігайте піротехнічні вироби у недоступному для дітей місці;

- не допускайте відкритого вогню в приміщенні, де зберігається піротехніка;

- розташовуйте їх подалі від нагрівальних приладів;

- ні в якому разі не нахиляйтеся над спусковими приладами під час запуску висотних феєрверків;

- не наближайтеся ближче встановленої дистанції;

- запалювання гніту здійснюйте на відстані витягнутих рук;

- пам'ятайте, що піротехнічні вироби бояться вологи й це може відобразиться на їх якості;

- не намагайтеся випробовувати долю, запускаючи феєрверки у вітряну погоду: рухаючись догори в таких умовах, феєрверки мають властивість відхилятися у сторону на значну відстань, а палаючі елементи можуть опинитися на ближніх будівлях та деревах;

- не використовуйте піротехнічні вироби із простроченим строком придатності.

Пам'ятайте, що використання піротехніки вимагає граничної уваги.

 Не всі знають, що температура бенгальського вогню сягає 1100 градусів, його іскри на відстані півметра охолоджуються лише на 60 градусів. Викид полум'я хлопавки досягає декілька десятків сантиметрів.

Тепер уявімо ці іграшки в руках легковажних дітей. Їх забави загрожують не тільки пожежами. Частіше вони породжують непоправні трагічні наслідки. Наведемо типовий приклад пожежі, що сталася внаслідок необачного використання піротехніки. Напередодні Нового року, виконавши домашні завдання, учень занудьгував, подивився телевізор та вирішив урізноманітнити своє дозвілля. Хлопчик взяв декілька бенгальських вогнів та зручно влаштувавшись на дивані, почав їх підпалювати. Коли нагріті стрижні почали пекти пальці, хлопчик кинув їх на диван, а сам побіг до ванної кімнати - остудити під холодною водою місце опіку. Через кілька хвилин почувся тріск. В кімнаті палав вогонь. Пожежа швидко знищила практично все роками надбане майно батьків.

Отже, як бачимо, основні правила пожежної безпеки прості і не потребують великих матеріальних затрат. Треба буде уважно вивчити їх, адже знання та виконання цих правил є запорукою безпеки вашого життя та життя ваших дітей, а також отримання справжнього задоволення від свята, яке принесе благополуччя та радість до вашої оселі

Правила поведінки пішохода

на слизькій дорозі

Пам’ятайте:
– кращими для льоду є підошви з мікропористої чи іншої м'якої основи та без високих підборів;
– людям похилого віку в "слизькі" дні краще взагалі не виходити з будинків;
– прогулянки вагітних жінок в ожеледицю без супроводження - небезпечні для здоров'я;
– не виходьте без потреби на вулицю, якщо Ви слабкі і неспритні.

Як можна зменшити ризик травм в ожеледицю?
– будьте уважні під час ходьби, не поспішайте, ступайте на всю підошву;
– при порушенні рівноваги – швидко присядьте;
– руки повинні бути вільними від вантажу;
– не тримайте руки у кишенях;
– не перебігайте проїжджу частину вулиці;
– якщо потреба змусила, не соромтесь взяти палицю з гумовим наконечником або шилом, особливо це стосується людей похилого віку.

Перехід дороги. Види переходів

1.  Пішоходи повинні переходити проїжджу часину вулиці по пішохідних переходах. Переходи бувають наземні, підземні, надземні.

·       Наземні - це ділянка проїжджої частини.

·       Надземні - це перехід над проїжджою частиною.

·       Підземні - перехід під проїжджою частиною.

2.  Якщо в зоні нема переходу, дозволяється переходити дорогу під прямим кутом у місцях, де дорогу добре видно в обидва боки.

3. Якщо є світлофор, треба керуватися його сигналами.

 4. Переходячи вулицю, треба подивитись ліворуч, а потім,   дійшовши до середини, - праворуч.

Особливості руху пішоходів за складних дорожніх умов.

Коли туман, опади, ожеледь, то виникають складні дорожні умови.

Так, на слизькій чи мокрій дорозі значно погіршується гальмовий шлях ТЗ, це може призвести до наїзду на пішоходів. Окрім того, пішоходів може засліпити світло фар автомобілів. Щоб уникнути травмування, необхідно:

• переходити тільки тоді, коли впевнений, що транспорт знаходиться на достатній відстані;
• не можна переходити дорогу в місцях, де вона має круті повороти;
• у темний час потурбуватися, щоб виділити себе на проїжджій частині чи узбіччі (блискучі предмети, предмети білого кольору).

При переході дороги в умовах недостатньої видимості необхідно оцінити дорожню ситуацію ліворуч і праворуч. І тільки переконавшись у безпеці, переходити дорогу.